Аркадій і Борис Стругацькі: планета фантастики у зоряній системі літератури

Стаття, Аркадій і Борис Стругацькі: планета фантастики у зоряній системі літератури, Персона

Аркадія і Бориса Стругацьких (АБС, як їхні імена люблять скорочувати фанати) називають голосом покоління. Їхні ідеї та твори стали і продовжують ставати для багатьох відкриттям. Одна з найяскравіших зірок літературного небосхилу, брати-фантасти також отримали місце серед справжніх космічних тіл: їхнім ім’ям названо астероїд, відкритий у 1977 році, – 3054 Strugatskia. Розповідаємо, чим АБС жили і про що мріяли.

«Передай мамі, що чекати ми не могли…»

Аркадій був старшим за Бориса на 8 років. Він народився у 1925 році у Батумі, де тоді жили і працювали їхні батьки. Мама, Олександра Іванівна, була вчителем літератури, а батько – редактором місцевої газети. Пізніше Натана Залмановича призначать науковим співробітником у Державний Російський музей, і родина переїде до Ленінграду. Там і народиться їхній молодший син Борис, у квітні 1933-го.

Фото, Браться Стругацкие в юности

Зовсім скоро їм усім доведеться зіткнутися з випробуваннями Другої світової війни. Тоді, у червні 1941-го, голову родини не взяли в армію через вік (49 років) і порок серця. Але вже за рік Натан Залманович воював в ополченні, звідки теж був комісований – «опухлий від голоду, напівмертвий, із серцем, що майже зупинилося», як пізніше згадували сини. Коли почалася блокада і настав голод, стало важче за все. Родина вирішила, що Аркадій з батьком вирушать ледь готовою Дорогою Життя з одним з перших евакуаційних ешелонів. А мама залишиться з маленьким Борею в обложеному місті, тому що той не витримав би такого шляху.

«Мені здається, я запам’ятав хвилину розставання: великий батько, у гімнастерці і з чорною бородою, за спиною його, невиразною тінню, Аркадій, та останні слова: “Передай мамі, що чекати ми не могли…”».

Вантажівку, в якій були Аркадій з татом, атакували з повітря, і вона провалилася під лід. Єдиним, кому вдалося врятуватися, був 16-річний Аркадій. Як він дістався до Чкалова, він ніколи нікому не розповідав, навіть молодшому братові. Увесь цей час Олександра Іванівна думала, що втратила і чоловіка, і старшого сина.

У 1943-му Аркадію вдалося возз’єднатися з родиною незадовго до того, як піти в армію. Щоправда, і тут він витягнув щасливий квиток, ставши слухачем японського відділення Військового інституту іноземних мов. Це допомогло йому уникнути трагічної долі багатьох юнаків, які не повернулися з фронту. Після війни Аркадій кілька років працював з японськими військовополоненими під час підготовки Токійського процесу і навіть встиг одружитися і розлучитися. Другий його шлюб виявився набагато міцнішим і подарував Аркадію Натановичу дочку Марію.

Війна, безумовно, залишила серйозні рани в душі обох братів, і вони до кінця своїх днів мріяли про остаточне викорінення нацизму.

«Ніякого “імунітету до фашизму” ніколи нам і ніхто не прищеплював. ДО НІМЕЦЬКОГО фашизму – так, і ненависть була, й імунітет в якомусь сенсі теж. Усі ці кіноекранні оберштурмбанфюрери СС, табори знищення, розправи над мирними жителями, розорення країни, мільйони, що не повернулися з війни – все це разом називалося “звіряче обличчя німецького фашизму”. І все це у нашій свідомості (за орвеллівським законом двомислення) прекрасно співіснувало із нашою споконвічною ксенофобією, схваленням “твердої руки”, “єжових рукавиць”, горезвісного “порядку” й інших атрибутів звичайнісінького нацизму…».

«Треба їсти, щоб працювати»

У 1945 році Стругацькі повернулися до Ленінграду. Через 5 років Борис закінчив школу і вступив до Ленінградського державного університету, де отримав спеціальність «астроном». А ще зустрів свою майбутню дружину – Аделаїду Андріївну, з якою вони прожили пліч-о-пліч до кінця своїх днів і разом виховали сина Андрія.

Після випуску з університету Борис вступив до аспірантури при Пулківській обсерваторії. Тут він пропрацював до 1972 року, потім присвятивши себе повністю письменницькій та журналістській діяльності. На той час обидва Стругацькі стали членами Спілки письменників і були відомі в усій країні. Аркадій же, крім створення літературної фантастики з братом, також продовжував займатися перекладами з англійської та японської. Про його роботу над середньовічним епосом «Сказання про Йосіцуне» можна докладніше дізнатися з книги АБС «К вопросу о циклотации».

Праця і творчість завжди залишалися природньою потребою Стругацьких. Тому у своїх інтерв’ю вони завжди підкреслювали, що працюють зовсім не для того, щоб їсти. Скоріше, щоб бути.

Братам часто задавали питання, як це – писати у співавторстві. Вони завжди описували свій творчий процес досить просто: ідеї народжувалися у кожного окремо протягом дня, а ось записували вони їх завжди разом. Хтось один писав, інший – сидів, лежав, ходив по кімнаті. Вони обговорювали характери персонажів, сюжетні ходи і – головне – кінцівку. Брати Стругацькі завжди придумували спочатку кінцівку, а потім прогинали під неї сюжет. Так було і з їхнім недописаним романом з робочою назвою «Білий ферзь». Він повинен був стати завершальним у циклі творів про Світ Полудня і Максима Каммерера, проте не був дописаний через смерть Аркадія. Згідно з планами Братів Стругацьких Максим у фіналі потрапляє до Світу Справедливості, жителі якого не вірять, що може існувати інший спосіб життя.

«І поки Максим дивиться на нього, втративши дар мови, абориген вимовляє фразу, заради якої брати Стругацькі до останнього хотіли цей роман все-таки написати.
– Світ не може бути побудований так, як ви мені зараз розповіли, – говорить абориген. – Такий світ може бути тільки придуманий. Боюся, друже мій, ви живете у світі, який хтось придумав – до вас і без вас, – а ви не здогадуєтесь про це… », – напише згодом Борис Стругацький.

Ще одним цікавим фактом про творчу роботу письменників є те, що вони дуже не любили писати від руки, і були раді, коли друкарські машинки стали доступними. Щоправда, за їхнім же зізнанням, рукописні чернетки завжди створювалися ними набагато швидше. Детальніше про своє письменницьке життя Брати Стругацькі розповіли у книзі «Комментарии к пройденному».

Цікаво також і те, що у їхніх творах практично відсутні жіночі персонажі. АБС пояснювали це тим, що вони все-таки чоловіки і тому ніяк не претендують на те, що можуть зрозуміти жінок. Принаймні настільки, щоб створити якісно продуманого з точки зору психології жіночого персонажа.

Братья Стругацкие

За роки співтворчості Стругацькі написали безліч романів, повістей і оповідань, які перевидавалися не один раз. Не так давно журнал Forbes опублікував дані про те, що загальний тираж творів АБС становить понад 40 мільйонів примірників. Крім мови оригіналу, вони були видані ще у 33 країнах 42 мовами. Ми наведемо тут список ключових романів і повістей за хронологією виходу їх першого видання:

При цьому багато з тих творів, які були опубліковані у 1980-х, написані авторами набагато раніше, але не пройшли цензуру і заборонялися до друку. Усі ці романи, повісті, а також багато оповідань фантастів можна також прочитати у зібранні творів Братів Стругацьких, кожен том якого відповідає реальному року їх написання:

  • 1955-1959 («Страна багровых туч», «Извне», «Путь на Амальтею»)
  • 1960-1962 («Стажеры», «Полдень, ХXII век», «В наше интересное время»)
  • 1961-1963 («Попытка к бегству», «Далекая Радуга», «Трудно быть богом», «Понедельник начинается в субботу» и рассказы)
  • 1964-1966 («Хищные вещи века», «Беспокойство», «Улитка на склоне», «Второе нашествие марсиан»)
  • 1967-1968 («Сказка о Тройке», «Сказка о Тройке – 2», «Обитаемый остров»)
  • 1973-1978 («За миллиард лет до конца света», «Град обреченный», «Повесть о дружбе и недружбе»)
  • 1985-1990 («Отягощенные злом», «Жиды города Питера» и рассказы)

Самі Брати Стругацькі у своїй творчості найбільше любили «За миллиард лет до конца света» – повість про вчених, яким сам Всесвіт не дає зробити їхні геніальні відкриття. Герої цього твору були списані із самих авторів. Прототипом астрофізика Дмитра Малянова багато в чому став Борис, а Фелікса Сорокіна – Аркадій. І улюбленим був «Улитка на склоне», визначений Борисом як їхній перший «некомуністичний» твір, – науково-фантастичний роман про певний Ліс, загадкову місцевість зі своїми законами, до якого герої хочуть потрапити понад усе, або, навпаки, скоріше вибратися з нього.

Переломною річчю фантасти вважали «Попытку к бегству», працюючи над якою вони зрозуміли, що деякі речі читачеві можна не пояснювати і залишити загадку.

У той же час АБС ніколи не приховували, що такі твори, як «Страна багряных туч», «Повесть о дружбе и недружбе», «Хлопець із пекла» і «Малюк», були написані під тиском обставин і не мали особливої цінності в очах власних авторів. Проте в душах читачів знайшли живий відгук.

У критиці часто можна зустріти вказівку на паралелі у творчості АБС з творами Станіслава Лема, наприклад, «Лем “Астронавти” – АБС “Страна багряных туч”. Лем “Магелланова хмара” – АБС “Возвращение”. Лем “Едем” – АБС “Попытка к бегству”. Лем “Рукопис, знайдений у ванні” – АБС “За миллиард лет до конца света”… І так далі». Брати самі визнавали їх наявність, як і те, що Лем випереджав їх з ідеями на кілька років. Дивовижність цієї ситуації криється в тому, що Стругацькі не читали твори Станіслава Лема у той час, коли писали власні на теми, що перегукуються. Поки не знайшлося ще дослідника, який пояснив би цей феномен.

А що стосується прогнозів і пророцтв, які нібито знаходять у їхніх творах, письменники ставилися до них скептично. В одному зі своїх інтерв’ю Борис Стругацький сказав про це:

 «Фантасти – поганенькі пророки і “провісники майбутнього”. Усе, що їм вдається передбачити, або очевидності-банальності, або зовсім випадкові попадання. …Вони – просто виразники надій і страхів суспільства, членами якого їм довелося бути. Ось, кажуть вони читачеві, яким міг би бути світ, у якому ти живеш, і яким він може стати, якщо не вжити заходів. По суті, вони пишуть про сьогодення, про те сьогодення, яке незримо присутнє тут і зараз, яким загрожує наша реальність. І правильно роблять! Не може бути у письменника більш благородного завдання, ніж розповідати про сьогодення».

Тим не менш у пресі часто можна зустріти вказівку на подібність Великого Всесвітнього Інформаторія і Лінії Доставки з «Полдень, XXII век» до Вікіпедії й Інтернету, «слєґа» і «дрожки» з «Хищные вещи века» – до сильних наркотиків і рейв-дискотек. Читачі також вірять у те, що Стругацькі передбачили змагання Гаррі Каспарова та Анатолія Карпова все в тій же «Полдень, XXII век», появу «дітей індиґо» – у «Гадкие лебеди», а також агресивний рух за екологію – в «Отягощенные злом».

«Письменника Брати Стругацькі більше немає»

Так Борис Натанович відповідав у своїх пізніх інтерв’ю на популярне запитання журналістів «Чи будете Ви публікувати прозу під своїм ім’ям?». Усе, що він написав після смерті Аркадія, публікувалося виключно під псевдонімом С.Вітицький. Аркадій Стругацький пішов з життя у 1991 році після тривалої боротьби з раком печінки. Його прах був розвіяний з гелікоптеру згідно з його заповітом.

Борис Натанович пережив брата на 21 рік. Увесь цей час він давав безліч інтерв’ю, щедро ділився спогадами та досвідом, проводив семінари, продовжував писати і колекціонувати марки. Він помер від лімфоми у 2012 році, його прах, як він і хотів, розвіяли над Пулковськими висотами у Санкт-Петербурзі через рік – разом з прахом його дружини.

Брати Стругацькі залишили після себе величезну літературну і культурну спадщину. Коли критиками було відзначено, що їхні герої переходять з книги до книги, як і місця, де відбуваються події, це стало особливим предметом дослідження групи сучасних письменників-фантастів, літературознавців, послідовників АБС – Люденів (від лат. homo ludens – «людина граюча»). Сюжети, вигадані Стругацькими, продовжують жити у прозі сучасних авторів, і до однієї з таких збірок –  «Время учеников» – передмову встиг скласти сам Борис Натанович. Кілька з їхніх романів були екранізовані як при житті АБС, так і пізніше. Найвідомішою з таких кінострічок, мабуть, стала робота Андрія Тарковського за мотивами повісті «Пікнік на узбіччі» – «Сталкер». Нарешті, щорічно надається міжнародна літературна премія у галузі фантастики імені Аркадія і Бориса Стругацьких – «АБС-премія».

Однак, найголовніше, мабуть, що залишилося у читача від Братів Стругацьких, – це їхня мрія. Мрія про світ для людей, побудований на принципах Добра, Світла і Справедливості. У цьому світі живуть люди без меж, страхів і упереджень. Це вільні люди у найкрасивішому розумінні слова Свобода.

«Ось це – найнебезпечніша наша соціальна хвороба сьогодні. Саме вона – джерело і живильне середовище для всього іншого: і для імперської ідеї, і для нацизму, і для ідеї реваншу. Духовне рабство. Небажання свободи. Страх свободи. Свободофобія.
Звичайно, всі ми звідти родом: зі сталінської табірної імперії, у нас спадковість страшна, ми весь час тягнемося до гіршого, вважаючи його кращим тільки тому, що воно звичніше, і відмовляємося від свободи, надаючи перед нею перевагу впевненості у завтрашньому дні. …Але врешті-решт люди з рабською психологією підуть, виросте нове покоління, вже позбавлене страху перед свободою».

Автор поста: Нелли Самикова

Люблю подорожі та мотивуючі книги :)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *