Джоджо Мойєс: «Це велике щастя – мати можливість робити те, що ти любиш»

Статья, Джоджо Мойес, Персона

Ця цитата з нового роману Джоджо Мойєс «Та сама я» якнайкраще описує життя самої письменниці. Автор 13 романів і збірки малої прози, більшість з яких були перекладені 30 мовами і в цілому розпродані у кількості 9 мільйонів примірників по всьому світу, Поліна Сара Джо Мойєс Артур надзвичайно захоплена творчістю, але знайшла своє покликання не одразу.

Шлях до себе

Майбутня письменниця народилася і виросла у Лондоні. Ледве їй виповнилося 17 років, вона залишила навчання і почала самостійно заробляти. Серед професій, у яких спробувала себе Мойєс, – й оператор нічної зміни служби таксі, і друкарка текстів шрифтом Брайля, й укладач клубних брошур. Уже після отримання безцінного досвіду спілкування з людьми різних національностей, професій, з абсолютно різним світоглядом, дівчина вступила до Лондонського університету. Успішно його закінчивши, вона виграла стипендію від газети The Independent для навчання в аспірантурі за фахом «журналіст».

Журналістська кар’єра Джоджо Мойєс тривала 10 років. Спершу близько року вона проходила стажування у South China Morning Post у Гонконгу, а в наступні 9 років змінила 3 посади у The Independent у Великобританії. За цей час героїня нашої статті пробувала себе в якості репортера новин, асистента редактора новин та кореспондента у відділі мистецтва і медіа.

На створення її першої книги «Щасливі кроки під дощем» Джоджо Мойєс надихнула реальна історія кохання її рідних бабусі й дідуся, що розгорнулася під час Другої світової війни. Одна з героїнь книги, юна дівчина Сабіна, яка зовсім не ладнає зі своєю матір’ю Кейт, їде до бабусі і знаходить у будинку старий сімейний фотоальбом. Так починається історія, яка розкриває старі таємниці кількох поколінь.

Після успіху роману Джоджо Мойес повністю присвятила себе письменницькій діяльності.

До него, Джоджо Мойес, Персона

До нього

З того часу письменниця щодня встає о 6-й ранку, гуляє і займається з кіньми, потім снідає з родиною й усамітнюється у своєму кабінеті, щоб кілька годин присвятити роботі. Завдяки такій наполегливій праці на сьогодні її бібліографія включає у себе такі книги:

 

У 2003 році вийшов другий роман Джоджо Мойєс – «Вілла «Аркадія»», за який письменниця отримала щорічну премію від The Romantic Novelists’ Association. Книга запам’ятовується взаємозв’язком двох епох, адже одна частина сюжету розгортається у 1950-х, а інша – в наші дні.

За роман з подібною композицією письменниця отримала цю премію і вдруге, вже у 2011 році. У книзі «Останній лист від твого коханого» читач знову занурюється в мікс епох, життів, почуттів, які рано чи пізно перетнуться. Наша сучасниця Еллі знаходить лист з 1960-х, адресований чоловіком коханій жінці, і вирішує знайти учасників листування, щоб дізнатися, як склалася доля їх самих та їхнього взаємного почуття. 

«Я все одно кохаю тебе – навіть якщо немає ні мене, ні кохання, ні життя на землі – я все одно кохаю тебе».

Цікавість до подій минулого і правдивих історій відображені у всій творчості Мойєс.

Наприклад, її роман «Корабель наречених» заснований на реальних подіях  – подорожі більше ніж 600 австралійок до Великобританії на авіаносці «Вікторія» після закінчення Другої світової війни, щоб зустрітися зі своїми чоловіками. Більшість дівчат бачили їх всього пару раз у житті, тобто по суті одружені з незнайомцями, і тим не менш наважуються перетнути заради них океан. Під час написання роману Джоджо Мойєс і сама провела якийсь час на авіаносці, щоб бути максимально точною в описах і вивчити армійський жаргон.

Героїні, створювані письменницею, подібні їй самій – сильні, вперті, але відрізняються непростою долею. За її словами, їй не цікаві щасливі люди, на відміну від складних особистостей, які, можливо, втратили себе і знаходяться на роздоріжжі. Будь-яка людина у своєму житті рано чи пізно опиняється в такій ситуації. Її завдання як письменника – показати, як можна вибратися, і чарівності такого оптимізму неможливо не піддатися.

Героїні роману «Нічна музика», відомій скрипальці Ізабеллі, доведеться пережити загибель коханого чоловіка і віднайти у собі сили для боротьби за свою родину, навіть ціною дуже дорогої жертви. 

«Треба використовувати будь-який, нехай навіть найменший шанс, щоб стати щасливим».

У романі «Де живе щастя» і Сюзанна, власниця магазину дрібничок, і жителі провінційного містечка, до якого вона переїхала з Лондона, шукають одного – щастя, як і кожен з наших сучасників. І безумовно, знаходять. У Джоджо Мойєс і не могло бути по-іншому.

А ось в однойменному романі головною героїнею є саме Срібляста бухта – з такою любов’ю і проникливістю описує Джоджо Мойєс море, його мешканців – китів, дельфінів і навіть акул, схід і захід на узбережжі, уклад життя маленького містечка, розташованого у цьому прекрасному місці. Йому загрожує лондонський бізнесмен, який мріє перетворити тут все на курорт сегменту лакшері, однак йому завадить кохання. Те, за яке будуть боротися дві зовсім різні місцеві мешканки, кожна зі своєю особливою історією.

Ще одна книга, наповнена величезною любов’ю до живого, – це «Та, що танцює з кіньми». Після його прочитання пристрасть Джоджо Мойєс до верхової їзди і спілкування з благородними тваринами не викликає сумнівів.

Переломним моментом у творчості автора став 2012 рік. Одного разу прочитана в газеті історія паралізованого чоловіка надихнула Джоджо Мойєс на роман «До зустрічі з собою». Той самий, який миттєво став бестселером і подарував письменниці світову славу.

Книга оповідає про дівчину Луїзу, яка не вважає себе особливо щасливою, бо вона тільки-но втратила роботу і тепер наважується спробувати себе у якості доглядальниці (скоріше від безвихідності). Її оптимізм поступово заражає навіть Вілла – молодого чоловіка, який опинився в інвалідному кріслі внаслідок ДТП і втратив інтерес до життя. Він вирішує, що Лу заслуговує набагато більшого, і бере на себе роль її провідника у нове життя. 

«У вас всього одне життя. Ваш обов’язок – прожити його якомога повніше».

Роман був екранізований у 2016 році, і головні ролі виконали Емілія Кларк («Гра престолів», «Термінатор: Генезис», «Хан Соло: Зоряні війни. Історії») і Сем Клафлін ( «Голодні ігри», «З любов’ю, Розі» , «У полоні стихії»). Сценарій до фільму писала сама Джоджо Мойєс, сконцентрувавшись на любовній лінії і прикрасивши сюжет у голлівудському стилі, прибравши з кінострічки багато важких доленосних моментів, які розкривали характери книжкових персонажів набагато глибше. Тим не менш екранний «До зустрічі з тобою» зібрав більше 200 мільйонів доларів у прокаті та отримав численні премії і номінації, в тому числі People’s Choice Awards за «Найкращий драматичний фільм».

Книги Джоджо Мойес, Персона

Пхни собаку

Успіх фільму зміцнив славу Джоджо Мойєс та збільшив її популярність. Сама письменниця говорила, що до виходу роману «До зустрічі з тобою» вже починала сумніватися у правильності вибору професії, адже раніше її книги не могли похвалитися високими рейтингами і продажами. Але успіх історії Вілла і Лу ніби окрилив її.

Через кілька років під впливом фанатів й успіху фільму Джоджо Мойєс вирішує повернутися до їх історії. Можливо, читач спершу здивується, але Луїза зовсім не живе тим життям, якого так прагнув для неї Вілл, хоча й покинула рідне містечко. І ось одного разу в пошуках гострих відчуттів вона вирішує прогулятися по карнизу і випадково падає з даху. Ось тільки ніхто з рідних не вірить, що це випадковість, і її зобов’язують почати ходити в групу психологічної терапії. Тут Лу зустріне нових друзів і стане трохи ближче до того, чого хотів для неї її коханий. 

«Ми не знаємо, що на нас чекає за найближчим поворотом, ось чому ми не повинні втрачати свій шанс».

В основу книги був частково покладений і особистий досвід письменниці, яка відвідувала психотерапевта у віці 30 років і стверджує, що це абсолютно змінило її розуміння себе.

У 2012 році Джоджо випустила ще одну книгу – «Дві зустрічі в Парижі», до якої увійшли повісті «Медовий місяць в Парижі» і «Одна в Парижі» про переживання молодих дівчат, які думають, що помилилися у виборі своїх половинок.

У романі «Дівчина, яку ти покинув» читач знову зустрічає героїнь повісті «Медовий місяць в Парижі» – Лів і Софі, тільки мова йде про пізніші події. Софі, що жила на початку століття, намагається звільнити чоловіка з концтабору, куди він потрапив під час військових дій. Портрет, на якому чоловік зобразив її молодою і красивою, допомагає їй берегти спогади про нього і не здаватися навіть серед голоду й розрухи в окупованому Парижі. Лів, наша сучасниця, знаходиться у розпачі після смерті чоловіка-архітектора і не має наміру віддавати картину, портрет прекрасної жінки, яку покійний купив їй в подарунок у Барселоні. Джерелом натхнення для Джоджо Мойєс послужила історія полотна, викраденого німцями під час війни, яку вона дізналася, працюючи у The Independent. Тоді вона проводила журналістські розслідування про відновлення майнових прав, що стосуються предметів мистецтва.

Незважаючи на те, що в книгах письменниці завжди є місце коханню і романтиці, їй не подобається визначення її творчості як жіночої комерційної прози. Джоджо Мойєс вважає, що її твори повинні виходити за межі жанрових обмежень і давати читачеві не тільки віру в себе і розуміння людської психології, а й основу для роздумів про гострі соціальні чи політичні проблеми. Так, у романі «Один плюс один» його персонажі, які подорожують до Шотландії, щоб дочка головної героїні взяла участь у математичній олімпіаді, міркують про те, що хвилює сучасних британців, включаючи брексіт.

Між іншим, у 2018 році автор планувала закінчити сценарій за мотивами «Один плюс один» і, цілком можливо, розпочне його екранізацію вже зовсім скоро.

Також минулого року вийшов роман «Та сама я». Знову про Лу.  І її розставання з Семом, адже вона все-таки наважується переїхати до Нью-Йорку. Тут їй доведеться зіткнутися і з ревнощами, і з підлістю, і зі своїм минулим, адже Вілл ніколи не покидав її. Нові знайомства та ті самі вінтажні сукні, нова біль і та сама сила духу. Продовження історії Луїзи Кларк у бджолиних панчохах не менш зворушливе, ніж початок. Проте у цій частині її шляху читачеві набагато легше впізнати самого себе. 

«Забудь про те, що хтось неодмінно повинен відчувати у тобі потребу, і присвяти нарешті вільний час собі».

В цілому, у кожному романі Джоджо Мойєс персонажі близькі та зрозумілі звичайній людині, тому що вони не ідеальні. Саме до цього і прагне автор – до істинності. При цьому всі герої Мойєс зазнають випробування під назвою «пхни собаку». Це тест на моральні якості персонажа, коли автор у процесі творення історії відповідає на питання: «Чи пхне він(вона) собаку сам(а) або втече геть?». Додатково до такого професійного лайфхаку Джоджо Мойєс радить усім письменникам-початківцям багато читати, стежити за новинами і черпати своє натхнення у навколишньому світі, адже в ньому стільки прекрасного, про що варто розповісти.