Георгій Почепцов: від дитячих казок до інформаційних воєн

Стаття, Георгій Почепцов: від дитячих казок до інформаційних воєн, Персона

Перший опублікований твір Георгія Георгійовича Почепцова називався «Повітряний ведмедик». Ця дитяча казка була надрукована у 1974 році. А у 2020 вийшла книга Георгія Георгійовича на найактуальнішу тему року – «Коронавирус. Как меняется наше сознание и будущее». Розповідаємо все, що знаємо про шлях вченого від автора фентезі для дітей до експерта з інформаційної політики та комунікаційних технологій.

Загадка

Майбутній доктор філологічних наук народився 71 рік тому у Закарпатській області, в місті Береговому. Про дитинство і юність Георгія Георгійовича мало що відомо, проте знаючи, що після закінчення школи він вступив на факультет кібернетики Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, можна бути впевненим, що з малих років майбутній учений цікавився наукою і прагнув до знань. Після випуску у 1971 році Георгій Георгійович продовжив своє навчання в аспірантурі за фахом «структурна, прикладна і математична лінгвістика». Згодом, як всі ми знаємо, пан Почепцов зробить блискучу професорську кар’єру, викладаючи в декількох університетах України і читаючи окремі лекції у зарубіжних вишах – США, Німеччини, Австрії, Росії, Вірменії, країн Прибалтики.

Родина вченого походить з Маріуполя, його дідусь та бабуся ще на початку ХХ століття викладали у школі для ремісників при Маріупольському механіко-технічному училищі. З 2007 року Георгій Георгійович працює на кафедрі соціальних комунікацій Маріупольського державного університету.

У різні періоди своєї наукової і викладацької кар’єри Георгій Почепцов обіймав посади завідувача кафедри міжнародних комунікацій та зв’язків з громадськістю Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, кафедрою маркетингу Міжнародного Соломонового університету, кафедрою інформаційної політики Національної академії державного управління при Президентові України, Керівника Управління стратегічних ініціатив Адміністрації Президента України.

У 2005 році професор Почепцов презентував свою теорію стратегії, водночас увівши в ужиток такі звичні нам сьогодні поняття, як інформаційні, психологічні, смислові війни і «віртуальні екрани» в маркетингу.

Перу Георгія Почепцова належить безліч наукових статей, у тому числі й англійською мовою, з найновшими з яких можна ознайомитися, перейшовши за посиланнями на його офіційній сторінці в Facebook, а також понад 60 виданих книг, починаючи від дитячої літератури до сучасного нон-фікшну, присвяченого проблематиці наукових інтересів автора. Багато з них були перекладені і видані за кордоном – угорською, англійською, іспанською, французькою, німецькою та італійською мовами. За свої публікації та наукову діяльність письменник також отримав літературні премії, почесне звання заслуженого журналіста України та орден «За заслуги». З 1981 року Георгій Почепцов є членом Спілки письменників – спершу СРСР, зараз України.

Чарівні світи

Рання творчість письменника насамперед складається з фентезі для дітей молодшого та середнього шкільного віку. У своїх казках Георгій Почепцов створив чарівні світи, які нітрохи не поступаються таким популярним сьогодні Середзем’ю або Дискосвіту. Загалом він написав понад 20 фантастичних творів, включаючи знамениту «Золоту кулю» (1987) і серію «Країна Міст» (1988):

  • Повітряний ведмедик 
  • Золота куля
  • Ключ від міста Чаклунів. Серія «Країна Міст»
  • Таємниця міста Чарівників. Серія «Країна Міст»
  • Місто Королів. Серія «Країна Міст»
  • Бюро добрых услуг рассеянного волшебника
  • У пошуках чарівного меча
  • Навздогін за невідомим
  • Двойник приходит на помощь
  • Баклуша
  • Подарок вороны
  • Самый круглый «отличник» в мире
  • Часы старого пирата
  • Это мы не проходили
  • Планета воздушных шаров
  • Приключения робота
  • Нюх-нюх, вперед!
  • Таинственное стеклышко
  • Удивительное изобретение
  • Невидимі замки

та інші.

У «Золотій кулі», а також чарівній Країні Міст читач зустріне гномів, магів, водяних та інших дивовижних і міфічних істот. А ось у таких історіях, як «Таинственное стеклышко» або «Удивительное изобретение», йому доведеться зустрітися віч-на-віч з таємницями науки. «Золота куля» припаде до душі фанатам Фродо, адже головний герой книги, як і найвідоміший гобіт світу, повинен доставити магічний артефакт у певну точку призначення, не без пригод, звичайно. У місті Королів розгорнеться справжня битва за владу, адже сюди висилають усіх правителів казкових країн, які з тих чи інших причин втратили трон. Як їм вдається вижити без звичного штату прислуги і хто з них отримає владу над їхньою новою домівкою, знають тільки ті, хто вже прочитав книгу 😉 А у виданны «Невидимі замки» звичайний школяр вирушає до магічного світу, щоб вчитися на чарівника, і зустрічає тут і чародіїв-екскурсоводів, і протестуючих грибів. І найбільш дивовижне в усіх ранніх книгах Георгія Почепцова – незмінна перемога Добра над Злом.

У 2010-х ученого якось запитали, чи хотів би він повернутися до жанру дитячого фентезі у своїй творчості, на що Георгій Георгійович відповів:

«… не так давно Москва перевидала одну мою стару книгу «Золота куля» через 25 років – здивувався: це хтось пам’ятає! Я отримав лист з рук редактора, у якому він зізнався, що читав цю книгу своєму синові. Цей лист – як з минулого. І потім захотілося написати ще. Зараз тексти є, і тепер чекаю кроку з боку видавців. До речі, Москва видала книгу у такій дивній обкладинці, яку я б ніколи не купив… Треба бути ненормальною людиною, щоб купити таку книгу. Але ось цікава річ: після цього мені писали читачі щось на кшталт «книга змінила мою уяву і зробила мене іншим».

Контроль над розумом

З початку 2000-х Георгій Георгійович направляє свій письменницький талант на те, щоб донести свої знання, думки, теорії про процеси, що відбуваються у сучасному інформаційному просторі і галузі комунікацій, до максимально широкої аудиторії. Про теорії та стратегії комунікацій, пропаганду та інформаційні війни видано понад 40 книг автора:

і не тільки.

У своїх новітніх працях Георгій Георгійович досліджує, як сучасні технології та технологічні інновації використовуються для управління процесом прийняття рішення та формування певних переконань і потреб у людей ХХІ століття.

Так, у книзі «Контроль над розумом» аналізуються різні історичні феномени як інфоприводи, розглядається, хто, коли і як подає інформацію про ту чи іншу подію або явище, починаючи з часів зародження християнства до сучасних розважальних ток-шоу. Автор підкреслює викривленість дійсності в інформаційному просторі, а також порушує питання про те, наскільки важливу роль у формуванні цього простору має відігравати держава.

Водночас державна пропаганда може мати як позитивний, так і негативний вплив на уми нації: робити свій народ сильним, незалежним, вивести його на гідний рівень життя, починаючи з пропаганди здорового способу життя та закінчуючи розставленими правильно акцентами в історії країни, або закрити «за залізною завісою» зручної в управлінні спільноти, у якої відсутня широта поглядів і відкритість розуму. Пропаганді як явищу присвячено кілька праць Георгія Почепцова – це і «Пропаганда и контрпропаганда», і «Пропаганда 2.0», що відрізняється простотою подачі матеріалу, оскільки призначена для розвитку медіаграмотності у студентів і старшокласників, і книги, присвячені механізмам управління масовою свідомістю в тоталітарних країнах на прикладі, у першу чергу, СРСР, а також Третього райху і сучасної Росії – «СССР: страна, созданная пропагандой» і «КГБ Андропова с усами Сталина: управление массовым сознанием».

Безумовно, коли мова йде про способи поширення інформації у сучасному світі, не можна обійти увагою соціальні мережі та інтернет. Про них як про засоби комунікації та впливу на наше світосприйняття, як про зброю в інформаційних війнах Георгій Почепцов пише у таких книгах, як «Виртуальные войны. Фейки», «Когнитивные войны в соцмедиа, массовой культуре и массовых коммуникациях», «Гламур 2:0: телесериалы, масскульт и соцмедиа как создатели виртуальной реальности». В останній, як і в своїй праці «Досуг: телесериалы, теленовости, кино, видеоигры в борьбе за умы», Георгій Георгійович аналізує також і те, яким стало телебачення у ХХI столітті, на що орієнтується сучасний шоу-бізнес і які наслідки від концентрації виключно на споживанні розважального контенту очікують наш світ у майбутньому. Читаючи книги вченого, все більше переконуєшся у необхідності відповідального споживання інформації, оскільки сучасний світ наповнений неякісними, неперевіреними і навіть навмисно сфабрикованими даними. У найновшій своїй роботі «Коронавирус: как меняются наше сознание и будущее» автор розібрав цю проблему на конкретному прикладі – що фейк, а що ні з усього того, що говорять і пишуть про коронавірус, який став лихом 2020 року.

Про те, що про прийдешні зміни і трансформації потрібно замислюватися вже сьогодні, вчений також повторює невпинно. Він часто наводить як приклад Сполучені Штати Америки, які займалися розробкою ідеї створення ООН ще у 1943 році, коли про перемогу над фашистською Німеччиною ще ніхто не говорив. Важливо продумувати кроки на багато років вперед, створювати таким чином своє майбутнє самостійно, інакше нам залишиться лише пристосовуватися до тих, хто чинить саме так уже зараз. Про це Георгій Георгійович детально розповідає у своїй книзі «Управление будущим».

Найкраще з лекцій та інтерв’ю Георгія Георгійовича Почепцова

У своїх численних лекціях, виступах, інтерв’ю Георгій Георгійович Почепцов продовжує повторювати ідеї, які лейтмотивом проходять і в його опублікованих працях. Наводимо деякі з них у цитатах.

Про маніпуляції свідомістю й управління масами

«Людина залишається тою самою, але інструментарій управління нею стає все більш “високоточним”. У нас буде дуже мало можливостей не підкоритися чужій волі, якщо вона буде побудована за засадами нової науки».

Про програми новин

«Існують різні теорії, що пояснюють, умовно кажучи, наші новини: впав будинок, поїзд зійшов з рейок, пожежа… Дивишся новини, а таке враження, що це надзвичайні новини. Одну з відповідей написав у своїй книзі Гліб Павловський. Дивіться, якщо держава не може займатися медициною, освітою, наукою, то для чого вона? З його точки зору, держава продає страхи, і чим яскравіше демонструє, яке страшне те, від чого вона нас захищає, – тим стає потрібнішою нам».

Про національну і расову різноманітність

«Хто перший виступає проти заборон Трампа щодо мігрантів? Силіконова долина. Тому що вони розуміють, що різноманіття потрібне для хорошої економіки. Людство вже давно вирахувало, що наявність різноманіття добре впливає на економіку».

Про індекс щастя

«Деякі країни реалізують серйозні проблеми. У Британії свого часу почали створювати різноманітні об’єднання громадян, оскільки вивели формулу: людина більш щаслива, коли вона не сама».

Про освіту

«Мені подобається японський варіант перебудови освіти. Вони усвідомили, що найліпший ресурс – голови їхніх дітей. Американці дають змогу найкращим учням жити за власним розкладом. Один із наших інструментів – це школа».

Про планування майбутнього

«…ми працюємо з наслідками, вони працюють з причинами. Ось терористи: ми працюємо, коли вибух уже стався; а вони працюють на попередній точці  – «а чому цей терорист прийшов?». Й одна з причин – це тип мусульманської родини, вона породжує напругу. Мається на увазі, що дівчинка провчиться у школі 10 років, потім в університеті 5 років, далі піде в парламент, і буде зовсім інша сім’я. Зверніть увагу, люди працюють зі скальпелем довжиною в 15 років, вони хочуть отримати результат через 15 років».

Про книги і читання

«…в уряду Великобританії …стратегічний партійний радник у них є… він дав книжку на літо, щоб усі обов’язково прочитали, і парламентарії, і в партії».

«Сучасний студент розучився сприймати складні тексти, він не здатний довго утримувати увагу, тому що «людина інтернету» може прочитати тільки дві сторінки – потім вона клікає на щось інше. Люди докладають зусиль, вигадують різні програми і заохочення дітей до читання, і ми з вами – наочний приклад того, що відбувається, коли люди перестають читати».

Виходить, що книги врятують світ, чому ми щиро радіємо 😊