ru 
Озираючись на події, які тривають уже майже 2 роки, ми поцікавилися, чи є книжкові герої, які так само добровільно чи примусово опинялися в ізоляції. Як наслідок ми склали список персонажів, що були ув’язнені у своєму будинку або принаймні у звичному оточенні, як було у нас з вами. Розкриємо причини таких подій і до чого це призвело.
Професор Вольф Карлович Лейбе
У книзі «Зулейха открывает глаза» — Ґузель Яхіної професор медичних наук Казанського імператорського університету провів в ізоляції цілих 10 років. Коли у країну прийшла радянська влада, він не прийняв нової реальності, а тому замкнувся у своїй кімнаті на довгий час. У його фантазії він продовжував працювати з пацієнтами та викладати в університеті. І все це так і тривало би, якби за ним не приїхав воронок. Повернення до нового, такого незрозумілого, але все ж таки прекрасного світу стане окрасою даного роману.
«Вольф Карлович жил в яйце. Оно выросло вокруг него само, много лет, а возможно, десятилетий назад, – он не утруждал себя подсчетами: в яйце время не текло и потому не имело значения. Он помнит, как радужная верхушка впервые засияла не то нимбом, не то зонтиком над его беззащитной лысиной. Это случилось некоторое время спустя после октябрьского переворота».
Джеймс Гудвін
У книзі «Чарівник Смарагдового міста» Олександра Волкова «Великий Чарівник» Гудвін, який виявився звичайним актором із Канзасу, потрапивши до Смарагдового міста, вирішує сховатися у палаці на багато років, щоб жителі міста не змогли розгадати його обман. Проте втомившись від самотності та страху викриття, він все ж таки вирішує повернутися додому разом з Еллі. Чи вдасться йому це — таємниця, про яку ви дізнаєтеся, лише прочитавши книгу.
«Мені спало на думку таке: якщо я буду близький до народу, то в мені швидко розпізнають звичайну людину. І тоді закінчиться моя влада. Тому я замкнувся у тронній залі й прилеглих до неї кімнатах. Я припинив спілкування з усім світом, не виключаючи й своїх прислужників…
А ви знаєте, яка-то нелегка справа – морочити людям голови. І, на лихо, це завжди перестає бути таємницею.».
Грегор Замза
В оповіданні «Превращение» Франца Кафки Грегор Замза є годувальником усієї своєї родини, працюючи комівояжером. Одного нічим не примітного ранку з невідомої причини він перетворюється на жахливу комаху. Саме це і стає причиною його ув’язнення, яке тривало кілька місяців. Усе, що йому залишалося, — це підслуховувати розмови домочадців, удаватися до спогадів про минуле і повільно та невблаганно згасати.
«Тяжелое ранение, от которого Грегор страдал более месяца, напомнило, кажется, даже отцу, что, несмотря на свой нынешний плачевный и омерзительный облик, Грегор все-таки член семьи, что с ним нельзя обращаться как с врагом, а нужно во имя семейного долга подавить отвращение и терпеть, только терпеть».
Молодий юрист без імені
У книзі «Пари» Антона Чехова 25-річний юрист заводить суперечку з банкіром зі ставкою у два мільйони. Причиною суперечки стала гуманність страти чи довічного ув’язнення, і заради підтвердження своєї теорії він зважується на 15-річне ув’язнення. Цей час він проводить, насолоджуючись музикою та читанням незліченної кількості книг. У результаті він відмовляється від виграшу і втікає з флігеля за п’ять годин до кінця встановленого терміну, позначивши себе як досить розумну людину, яка при цьому ще й навчилася зневажати багатство.
«Его чтение было похоже на то, как будто он плавал в море среди обломков корабля и, желая спасти себе жизнь, жадно хватался то за один обломок, то за другой!».
Старий князь Микола Болконський
У романі «Война и мир» Льва Толстого генерал Микола Андрійович Болконський вирішує переїхати до свого маєтку Лисі Гори після виходу у відставку, щоб абстрагуватися від людських вад великосвітського суспільства. Разом із ним у садибі жила дочка — княжна Мар’я, а згодом і вагітна невістка Ліза. Ця свого роду ізоляція тривала 10 років, і кожна доба Миколи Андрійовича була чітко і похвилинно розписана. Коли Наполеон вторгся до Росії,здоров’я генерала не витримало такого удару і він помер у самий пік війни від інсульту.
«Нездоровы, брат, бывают только дураки да развратники, а ты меня знаешь: с утра до вечера занят, воздержан, ну и здоров».
Ілля Ілліч Обломов
У книзі «Обломов» Івана Гончарова 30-річний поміщик Ілля Ілліч, чия кар’єра чиновника виявилася провальною, проводить увесь час в Обломівці разом із дружиною Агафією Матвіївною. Його улюблене місце – це диван, а бажана справа – вдаватися до думок і мрій. Ця ізоляція тривала близько п’яти років, ненадовго перервавшись через кохання до Ольги Іллінської, проте його природжена лінь і нерішучість знову повернули його до звичного оточення, у якому він залишався вже до кінця своїх днів.
«Илья Ильич жил как будто в золотой рамке жизни, в которой, точно в диораме, только менялись обычные фазисы дня и ночи и времен года; других перемен, особенно крупных случайностей, возмущающих со дна жизни весь осадок, часто горький и мутный, не бывало».
