ru 
«Ірландець» – це зрілий і витриманий роман про життя американської мафії 50-х, 70-х років. Його можна сміливо поставити в один ряд з такими легендарними літературними творами, як «Хрещений батько» Маріо П’юзо, «Сициліець», «Одного разу в Америці» Гаррі Грея і «Джонні Д. Вороги суспільства» Барроу Брайана.
Але все-таки у книги «Ірландець» є одна характерна відмінність… Вона неабияк драматизована. Справа в тому, що історія Френка Ширана і його оточення – це реальність, яка відбувалася в той час. Імена, явки і паролі – все це автор описує з перших вуст, так як Чарльз Брандт працював в той час слідчим в Нью-Йорку. Тому читача періодично автор занурює в сухі цифри і навіть прямі цитати слідчих, що були записані на диктофон.
Як виявилося, реальна історія мафіозного життя вперше була викладена саме Френком Шираном. І це підтверджували живі учасники тих подій. Від цього сюжет про мафіозні сім’ї того часу стає ще страшнішим. Стає не по собі, коли ти читаєш про побут справжніх вбивць, про легкість, з якою вони «фарбували будинки». Моторошно стає і в момент, коли читаєш про організацію вбивства президента Кеннеді. Виходить, мафія правила Америкою?
У книзі «Ірландець» читач знаходить відповіді на багато питань. Але вони приховані за численними посиланнями до історичних фактів, опису побутового життя головного героя Френка Ширана і його передсмертним думкам в будинку для літніх людей. Відразу кінцівка здасться читачеві трохи затягнутою. Але потім розумієш, для чого це було зроблено. Автор завершує витриману мафіозну історію власною післямовою. Вона покликана згладити ту бурю емоцій, яка залишається у читача в самому кінці, після заключного слова від оповідача, Френка Ширана «Ірландця».
У книзі немає захоплюючих погонь, ефектних перестрілок і вибухів. Чарльз Брандт писав не про це. Саме тому після прочитання на душі залишається муловий осад. Чомусь після прочитання не хочеться кидати камінням у героїв. Вони викликають жаль, який проявляється справжнім комком у горлі. Але такий ефект післясмаку буде тільки у тих, хто захоплений духом життя мафії 50-х і 70-х років.
Історія може стати яскравим доповненням захоплюючого світу мафіозо часів Великої Депресії. Можна бути впевненим, що після прочитання «Ірландця» багато хто перечитає реальну біографію героїв. Так би мовити, доповнивши книгу вишенькою на торті. І тоді вийде абсолютна закінчена історія з відповідями на багато прихованих питаннь. Не дарма книга закінчується главою під назвою «Історії, які не можна було розповісти раніше».
