Інтерактивне пекло Данте Аліг’єрі: Поїздка за власним бажанням

Статья, Интерактивный ад Данте Алигьери, Около книг, Лавка Бабуин

Якби вас попросили скласти список 50 місць, до яких би вам не хотілося потрапити за жодних умов, то чимало хто вніс би до нього пекло. Відтепер пекла можна не боятися.

У давнину, коли хотіли відвести якесь лихо від поселення та його мешканців, то відтворювали нещастя у реальних умовах під час ритуалу. Для цього будували макет населеного пункту, а потім заливали водою, спалювали чи імітували інші негаразди. Після цього всі полегшено зітхали й заспокоювалися, бо вважалося, що лихо вже трапилося і його більше немає чого боятися.

Нещодавно наші сучасники, шанувальники Данте Аліг’єрі, також створили макет. Це інтерактивний цифровий макет пекла. Кожен має можливість побувати там за власним бажанням. А після цього можна вже не боятися потрапити до справжнього пекла.

Твір Данте Аліг’єрі «Божественна комедія» вперше був надрукований ще аж у 1472 році. Середньовічні концепції раю та пекла вже не повинні були б впливати на наших сучасників, однак цікавість до них не згасла й досі. Декілька років тому в США проводилося дослідження ставлення американців до деяких релігійних концепцій. Воно показало, що у пекло вірять кожні шість із десятьох осіб. Щоправда, перспектива потрапити в пекло хвилює значно меншу кількість людей, адже 67% вважають, що більшість людей хороші й лише час від часу трохи грішать, а за дрібні гріхи до пекла не потрапляють.

Статья, Интерактивный ад Данте Алигьери, Около книг, Лавка Бабуин

Просто комедія

«Божественна комедія» вважається шедевром світової літератури. У цьому творі Данте Аліг’єрі у віршованій формі описує свою мандрівку до Бога. Йому вдалося побувати у трьох світах – пеклі, чистилищі та раї. Супроводжують його Вергілій, видатний поет стародавнього Риму, та Беатріче, кохання всього життя автора. Подорож є не тільки докладним описом трьох потойбічних сфер, а й символічним показом руху людини на шляху до істини. Твір вийшов дуже багатоплановим, у ньому можна побачити ще й опис особистих переживань автора, алегоричне відбиття подій у Флоренції та опис тодішнього світу.

Ми знаємо цей твір під назвою «Божественна комедія», але до 1555 року він видавався і був відомий під простою назвою «Комедія». Сам Данте у листі до Кангранде, знаного покровителя митців із Верони, зазначав, що комедією треба вважати будь-який поетичний твір середнього стилю зі страшним початком і щасливим закінченням, який написаний народною мовою. Твір Данте точно відповідає цим критеріям. Написаний він був тосканським діалектом, який пізніше став основою для становлення сучасної італійської літературної мови. Це ще одна причина, з якої цінують Данте та його твір.

Епітет «божественна» шедевр здобув завдяки італійському письменнику епохи Відродження Джованні Боккаччо, який використав його у своєму дослідженні поеми Аліг’єрі. Потім його стали додавати до назви в усіх виданнях «Божественної комедії».

Потойбічні інновації

Книга Данте Аліг’єрі дотепер залишається найкращим та найдетальнішим довідником потойбічного світу за версією християнства. У своїй книзі автор сконцентрував та упорядкував тогочасні уявлення про потойбіччя з офіційної версії релігії, народних вірувань, неканонічних релігійних текстів, проповідей, творів античних філософів.

Структурними елементами потойбічного світу стали пекло, чистилище та рай. Рай є місцем, куди потрапляють люди, що прожили достойне життя. Чистилище – місце для тих, хто спокутує свої гріхи. До пекла на вічні страждання потрапляють грішники. Треба зазначити, що є багато суперечок щодо вічності спокути за гріхи, адже висловлюється думка, що доктрина вічних мук була офіційно прийнята лише 1215 року на Четвертому Латеранському соборі.

З ідеєю чистилища теж не все так просто. Офіційно догмат про чистилище католицька церква прийняла лише у 1439 році на Флорентійському соборі, а твір Данте був написаний орієнтовно між 1308 та 1321 роками. Тобто Данте разом з Фомою Аквінським, філософом та теологом Середньовіччя, сприяв «узаконенню» чистилища. Самі ідеї цього місця виникли у часи раннього християнства, а папа Григорій І у четвертому столітті визнав їх справедливість, адже нікому не хотілося через дрібні помилки одразу потрапляти до пекла.

Пекельні малюнки

Твір Данте Аліг’єрі займав вагоме місце у тогочасному житті суспільства. Навіть у період інкунабул вже було надруковано понад десять його видань. До інкунабул відносять книги, видані в Європі від початку книгодрукування і до 1 січня 1501 року. Це був період, коли друковані книги були великою рідкістю, мали невеликі наклади й ніхто не друкував аби що.

Картина Сандро Ботиччели, Около книг, Лавка Бабуин

Історія цієї книги показує, що описи потойбіччя одразу почали збурювати уяву тогочасних графіків, ілюстраторів та художників. У 1481 році (менше, ніж через десять років після першого видання) «Божественна комедія» була надрукована з ілюстраціями відомого художника Сандро Боттічеллі. Це була не єдина його спроба ілюструвати книгу. Вже під кінець своєї мистецької кар’єри він пообіцяв своєму покровителю Лоренцо Медічі проілюструвати кожну зі ста пісень. Це мали бути окремі повноколірні зображення. На жаль, він не зміг завершити свою працю. Є відомості, що він закінчив ескізи ілюстрацій до всіх пісень, але до нас дійшло лише 92 зображення різного ступеню завершеності. Лише декілька із них розфарбовані.

Перше ж повністю ілюстроване видання книги вийшло у 1491 році. З тих часів було ще багато спроб її ілюструвати. Серед ілюстраторів можна згадати такі відомі у мистецькому й культурному світі імені як Гюстав Доре, Вільям Блейк.

Иллюстрация Гюстава Доре, Около книг, Лавка Бабуин

Так склалося, що більше уяву художників захоплювали сторінки книги про пекло, а от Жан Жиро (псевдонім Мебіус), автор коміксів, ілюстратор книг Муркока, Діка, Желязни, візуалізував рай.

Ілюстрації Альберто Мартіні, одного із батьків сюрреалізму, навпаки, не для людей зі слабкими нервами. У цій чудовій компанії треба ще згадати Сальвадора Далі та представника абстрактного експресіонізму й концептуального мистецтва Роберта Раушенберга.

Синсемічне пекло

У новому тисячолітті продовжуються спроби подивитися на пекельні реалії з нової точки зору. Нещодавно «Alpaca», об’єднання італійських дизайнерів, та студія дизайну «Molotro» представили інтерактивну версію пекла за книгою «Божественна комедія».

Иллюстрация, Синсемический ад, Около книг, Лавка Бабуин

Вони використали синсемічний підхід, який базується на свідомому узгодженому розміщенні елементів письмової мови у просторі у гармонії з візуальними елементами. Це є протиставленням до традиційного лінійного й алфавітноорієнтованого бачення письмової мови. Звучить це страшно, але насправді все просто, зрозуміло і весело. Це пекло не тільки можна, але навіть рекомендовано відвідувати дітям, адже воно було зроблене для того, щоб полегшити вивчення творчої спадщини Данте Аліг’єрі.

Коли ви перейдете за цим посиланням (натисніть кнопку «Start»), то побачите своєрідну інтерактивну карту пекла. Воно за традицією зображено у вигляді воронкоподібного утворення, вузьким кінцем спрямованим до низу, адже десь там знаходиться центр Землі. Пекло має дев’ять кіл. Сьоме коло додатково має три пояси, а восьме – дев’ять ровів.

Угорі карти є три вкладки меню. Вкладка «Inferno topography» («Топографія пекла») дає доступ до словесного відбитка структури пекла. Її варто використовувати, якщо ви хочете перейти в конкретне, потрібне вам, місце в пеклі.

Вкладка «Cantos list» («Список пісень») має перелік пісень книги, у яких описується пекло. Клік по вибраній пісні перемістить вас у те місце, яке описує пісня. У верхньому горішньому кутку можна буде побачити базову інформацію про номер кола, гріхи, за які сюди потрапляють, про відповідальну за це місце особу та інтерактивних персонажів, які мали нещастя тут «поселитися». Якщо клацнути по слову Wikipedia, то можна насолодитися читанням повного тексту пісні у перекладі англійською мовою, зробленим Генрі Лонгфелло у 1867 році.

Познайомитися з усіма інтерактивними персонажами пекла можна за допомогою вкладки «Characters list» («Список персонажів»), який містить їх імена. Клік по «обраному» перенесе вас в туди, де він перебуває. У тому ж лівому кутку екрана з’явиться інформація про героя та рядки з пісні, де Данте про нього пише. Тут можна зустріти песика Цербера, чарівних Фурій та Гарпій, Харона, Мінотавра та багатьох інших знаних осіб. Автори не претендують на серйозність, фігурки персонажів зображені стилізовано.

Пересуватися по пеклу можна звичними способами. Можна перетягувати зображення мишкою, змінювати їхні розміри за допомогою кнопок збільшення/зменшення масштабу, клікати по карті, використовувати кнопки зі стрілками. Якщо ви заблукали в глибинах пекла на основній сторінці, то клік на слові inferno у лівому горішньому куті завжди вас витягне з халепи.

Кольори пекла приємні та гармонійні, персонажі мультикуваті. Погіршення настрою не зафіксовано. Цікавий спосіб розважитись і спробувати запам’ятати інформацію за допомогою нестандартного способу її представлення.

Приємної подорожі!

Post Author: Наталья Коваленко

Залишити відповідь