ru 
Уявіть, якби кожний акорд на кожному окремо взятому інструменті звучав би по-різному. Це було б цікаво, але абсолютно непередбачувано, що ускладнило б роботу всіх музикантів і композиторів світу. Їх порозуміння можливо завдяки рівномірно-темперованому строю, хоча і сьогодні як мінімум 1% служителів музичного мистецтва надають перевагу натуральному. Що таке темперація і якою була історія її розвитку пояснюється для масового читача у книзі Стюарта Ісакоффа «Музичний стрій».
У сучасних фортепіано й роялях октава ділиться на 12 рівних півтонів, тому одні й ті самі інтервали на всіх цих інструментах звучать однаково. Для обчислення частоти звуків і співвідношення їх коливань використовується математична формула. Однак аж до XVIII сторіччя таке настроювання було ледь не заборонене, бо втручалося у божественну природу музики. Натуральні інтервали досі можна почути на клавесині й органі або ж на спеціально настроєних таким чином інструментах.
«Звучить досить складно – але за цими таємничими формулюваннями ховається поворотний момент в історії культури». У процесі свого дослідження Ісакофф підтверджує нерозривний взаємозв’язок історії науки і мистецтва, тому що про музичний стрій сперечалися філософи, фізики, письменники, музиканти.
Бестселером Стюарта Ісакоффа, піаніста і музичного критика, стала «Гучна історія фортепіано», проте саме «Музичний стрій» був його першою книгою. Нове видання цінне ще й післямовою автора, в якій він відповідає на зауваження критиків та питання, які виникли після попереднього виходу дослідження.
