ru 
Всі ми різні. Носимо різний одяг
, любимо різну їжу
… і читаємо різні книги
. Хтось любить романи
, а хтось – фентезі
. Комусь до душі трилери
, а хтось поринув у технічну і науково-популярну літературу
. Девіз одних – “Ні дня без детектива
!”, а інші захоплюються біографіями знаменитих людей
. Всі ми різні. Але пов’язує нас одне – ми дуже любимо хороші книги. Саме тому новинки цього тижня абсолютно не схожі одна на одну
. Але всі вони чудові
. Пориньте разом з нами в прекрасний світ літератури – хорошої і різної! 
Секрети Чудової Марлен.
Її звали Марлен Дітріх. Вона – об’єкт обожнювання і поклоніння. Вона – Жінка. За життя вона була однією з найблискучіших дів під світлом софітів. І зараз нею захоплюються, її наслідують, її обожнюють. Навколо персони Дітріх було настільки багато чуток і домислів, що і зараз велика кількість біографів кінодіви не можуть визначити, що ж з цього було правдою, а що – просто плітками. І ось перед нами біографія великої Марлен – жінки, оточеної ореолом таємниць, амбітної, енергійної і неповторної, рафінованої леді кінематографа – написана її дочкою, Марією Ріва.
Гортаючи сторінки книги «Марлен Дітріх», читач зможе трохи підняти завісу таємниці над життям цієї геніальної актриси, яку ми звикли вважати втіленням жіночності і стилю, співачки з ангельським голосом. Ми зможемо подивитися на Дітріх збоку, не домислюючи і не перебільшуючи (і ні в якому разі не применшуючи) її заслуг. Ми зможемо подивитися на Марлен не тільки як на чудову, блискучу персону в світі кінематографа, а й як на просту жінку зі своїми проблемами, смутком і страхами. Дочка, дружина, коханка … Муза, еталон, чудове створіння, наповнене багатьма талантами – від гри на скрипці до кулінарії… І в той же час – дуже посередня мати, вітряна і навіжена особистість, зразок наївності і дитя пороку одночасно. Як можна було поєднати всі ці якості в одній особі, вміло приховуючи всі свої емоції за маскою крижаного спокою, придбаної разом з істинно німецьким вихованням і поглядами на життя – загадка. Втім, загадка – це всі роки життя чудової Дітріх, емігрантки-антифашистки, неоднозначної бісексуалки, різнопланової і блискучої особистості, котра прожила яскраве, але таке важке життя. І книга дочки, ображеної на прославлену матір за своє не зовсім радісне дитинство – тільки зайве тому підтвердження.
Від творців Хюгге. Sisu – то що вам потрібно, щоб перемогти себе.
«Немає сенсу казати, що у вас є Sisu, якщо ви не можете це продемонструвати»
Книга «Sisu. Фінські секрети завзятості, стійкості й оптимізму» цілком могла б належати авторству Марлен Дітріх, якби геніальна актриса народилася і виросла в Фінляндії 
Можна сміливо говорити про те, що ця унікальна якість була їй властива протягом усього життя. І не тільки їй, а й багатьом іншим особистостям, знаменитим і не дуже. Однак, що ж таке Sisu і з чим його їдять?
Якщо говорити про безліч рейтингів, що періодично складаються то одним, то іншим авторитетним виданням, Фінляндія фігурує в більшості з них. За якістю життя, освіти, по довірі до уряду і стосовно сімейних цінностей… Безперечно, фінам є чим пишатися. І ще один привід для гордості – це те, що Фінляндія займає одне з перших місць в “рейтингах щастя” вже котрий рік. Може бути, потрапити в цей рейтинг допомагає саме хвалена Sisu? Цілком можливо.
Так от, не будемо ходити навколо. Слово «Sisu» не має жодного аналога в інших мовах світу. І, чесно кажучи, максимально точного визначення воно теж не має. Цей термін – збірна солянка, яка використовується фінами в багатьох життєвих ситуаціях і означає цілу групу рис характеру. Sisu – це рішучість, хоробрість, сила волі, наполегливість, життєстійкість і мужність в одному флаконі. Якщо ви вирішили зробити щось, що, здається, вам не під силу – це Sisu. Якщо ви намагаєтеся налагодити відносини, які, здавалося б, приречені на провал – це теж Sisu. Якщо ви стали донором крові, хоча до цього не могли дивитися на голку і шприц, не знепритомнівши, – це Sisu, та ще й яке! І найголовніше правило – нікому не розповідати про Sisu (так-так, як в «Бійцівському клубі» – почнеш хвалитися, значить, ти не маєш Sisu і крапка! 😂)
На відміну від книги «Маленька книга хюґе. Як жити добре по-данськи», яка налаштовує вас на налагодження побуту і створення затишку, «Sisu …» від Джоанни Найлунд – це книга харАктерна, така, що допомагає виявити в собі ті риси, які, здавалося б, вам не притаманні. Вона навчить вас сміливо дивитися в обличчя своїм страхам, перемагати стреси і відключатися від суєти завдяки єднанню з природою. А ще – приготувати масу незвичайних страв для підняття настрою (морозиво з ялиновими пагонами, наприклад, або кропив’яний суп – а чому б і ні? 😋) Спробуйте перевірити магію Sisu на собі – адже одна з найщасливіших націй в світі поганого точно не порадить! 👍
Головоломка в жанрі «саспенс», або діти, примари і скелети в англійській шафі
«- Якщо одна дитина дає дії новий поворот гвинта, то що ви скажете про двох дітей?
– Ми, звичайно, скажемо, що це дає гвинтові два повороти… »
Морозиво з ялиновими пагонами вас не вразило, Дітріх ви не любите, а Sisu у вас хоч відбавляй і без фінських книг? Тоді давайте полоскочемо нерви якісним саспенс від Генрі Джеймса. За мотивами одного з творів цього письменника було знято французький фільм «Гроші від примари», що не може не радувати, адже фільм дуже і дуже непоганий. Відразу скажу – не за мотивами «Повороту гвинта», так що спойлерити не будемо 
Та й усіх карт «Повороту…» теж розкривати не варто, інакше буде зовсім не страшно і не так похмуро, як хотілося б. Відкриємо лише парочку карт дрібної гідності: дійові особи книги – це кілька дорослих, двоє дітей і дві примари. А безперечними козирями твору будуть класичний англійський стиль оповіді (так, манірності тут хоч відбавляй), вельми і вельми завуальований сюжет (відразу однозначно не зрозумієш, що, де і чому), ну і, власне, властиві класичному англійському саспенсу деталі – пасторальна глибинка, таємничий роботодавець, дітки-лапочки з приставленою до них молоденькою гувернанткою, і величезна купа таємниць, містерій, скелетів в шафі і інших «страшилок», щедро приправлених аж ніяк не англійським екзальтованим ставленням ГГ до дітей і спробами уберегти їх від того, від чого самі малюки берегтися зовсім не хочуть…
Джеймс в цьому творі, безперечно, проявив чудеса письменницької майстерності. «Поворот гвинта» – це книга-загадка, Кубик Рубіка з уривків правди і вигадки. Розгадувати цю загадку моторошно і цікаво одночасно, а гіпотези, які з’являються у читача при прочитанні певних фрагментів історії, гідні бути винесеними в окрему книгу. Що ж, ризикнете розгадати, що ж ховається за «Поворотом гвинта»?
Що робити, якщо у вас є близнюк?
«Ми не проти бути схожими, аби лиш бути нормальними.»
Що б ви робили, якби у вас була сестра-близнючка? Або брат-близнюк? Точно такий, як ви? Такий (або така) щоб на нього/неї можна було дивитися, як у дзеркало? От тільки характер у нього набагато спокійніший, ніж ваш, і вас це дратує, виводить з себе, ба навіть БІСИТЬ! Якщо ви полюбляєте рух, то близнюк сидітиме на канапі з книжкою. Якщо ви хочете чіпсів, то «другий ви» хрумотітиме салатом і морквиною. Ви хочете стати актором і започаткувати власну «близнюкову» акторську династію, а ваша «друга половинка яблука» НЕ ХОЧЕ! Що ж робити, адже ж ви близнюки і маєте робити все однаково?
Гарнет і Рубі – саме такі близнючки. Однояйцеві. Схожі зовні і зовсім не схожі за характерами. І розрізнити їх можна лише тоді, коли вони говорять. Бо одна говорить про смаколики та те, як стане відомою акторкою, а інша мовчить або потерпає від кпинів та підколів. Але вони ведуть щоденник. Справжній «близнюковий» щоденник у великій червоній книзі з золотавим написом «Облік». І повірте, записи Рубі відрізняються від записів Гарнет. Ой, як відрізняються!
Джаклін Вілсон – та сама знаменита письменниця, авторка «Розмальованої мами» та історій про Трейсі Бейкер. Вона вміє писати про дітей та для дітей. І її Рубі та Гарнет нічим не поступаються Грегові Гіфлі зі «Щоденників слабака» або Томові Сойєру з Гекльбері Фінном. За їх пригодами цікаво спостерігати, а записи в «Обліку» неодноразово змусять вас сміятися і викличуть бажання обійняти свого братика чи сестричку. Навіть якщо ви – аж ніяк не близнюки, “Подвійна гра” точно буде вам до смаку!
Тисяча і один спосіб «відмазатись» від домашнього завдання
Ой, тільки не кажіть мені, що ви завжди робили своє домашнє завдання! І вчасно, і правильно? І не намагались впевнити вашу вчительку в тому, що забули вдома зошит, новенький підручник з’їв ваш улюблений собака, а молодший братик не знайшов паперу для літачка і тому пошматував на аркуші вашу контурну карту? Було таке, зізнавайтеся 
А от головний герой книги «Я не виконав домашнє завдання тому, що…» від Бенджаміна Шо та Давіда Калі підійшов до «відмазок» з цього приводу в більш креативний спосіб. Уявіть собі хлопчика в червоній краватці та такого ж кольору шкарпеточках, який цілих 40 сторінок вигадує відповіді на сакральне шкільне запитання «Чому ти не виконав домашню роботу?» . Стільки цікавих, смішних та кумедних виправдань ви, певно, не знайдете більш ніде. Мавпи, роботи, дуелі, гнізда з дивними птахами – чого тут тільки немає! Куди там собакам з молодшими братами Але хлопчика у самому кінці книги дещо засмутить, хоча усі відмовки й будуть дотепними та оригінальними. Що саме – дізнайтесь з цього чудово ілюстрованого видання і будьте готовими до будь-якої причини, з якою ваша дитина прийде до вас, коли не виконає нудну «домашку» (Хоча, декілька виправдань з Книги Калі та Шо я б запам’ятала для відмазок від керівника )
Змій з Ессексу і його страшна таємниця
«Немає нічого страшнішого за невігластво <…> Дізнайтеся більше про те, що вас лякає, – і ви зрозумієте, що немає чого боятися.»
Змії присутні в багатьох культурах як символи мудрості або спокуси. Однак, якщо прочитати книгу «Змій з Ессексу» від Сари Перрі, ваша думка про цих Божих створінь докорінно зміниться. Хоча, по суті, мова тут зовсім не про змій …
Отже, вітаємо нашу головну героїню – молоду багату вдову Кору Сібурн. Чоловік їй попався, прямо скажемо, не дуже – гуляв і розпускав руки. Тому після смерті домашнього тирана Кора зітхнула з полегшенням, зібрала пожитки і переїхала разом з сином Френсісом і його нянею Мартою в усамітнений маєток на узбережжі Ессексу. І здавалося б, життя має налагодитися, адже ніхто тепер не диктує свої умови і не нав’язує гнітючі для жінки погляди, з’являються шанувальники, фінансово вона ні від кого не залежить і може зайнятися тим, до чого лежить душа – чого можна ще бажати? Але не все так прекрасно в райському саду. А чому?
Та тому, що «Змій з Ессексу» – зовсім не водевіль і не комедія, не оповідання про те, як молода, пригнічена деспотом-чоловіком жінка скинула з себе тяжкі окови шлюбу і поринула з головою в любов і свободу. Це розповідь про тяжкість життя в Вікторіанську епоху, про неуцтво, що межує з язичництвом, про свободу моралі, яка протікає крізь діри серйозних канонів і звичаїв. Про те, що в будь-якій жінці може горіти іскра бажання і любові (до наук, до свободи, до чоловіків) – і намагатися затоптати її на корені загрожує серйозними наслідками. А містичного ореолу цієї історії додає той самий Змій, що живе в глибині вод затоки – метафоричний збірний образ стародавнього жаху, підживлений забобонами, або реальний міфічний звір, який показує свою страшну силу тому, хто повинен її побачити. Чому саме він був обраний Сарою Перрі як образ, який скріплює всю розповідь і чи настільки він страшний, як уявляють собі жителі села? Прочитайте і дізнайтеся!
