«Никто не уйдет живым» Адама Невілла: від себе ж не втечеш

Книга, Никто не уйдет живым, Адам Невилл

Хочеш закричати – і не можеш. Хочеш утекти від монстрів, що невблаганно наближаються, – а ноги ніби ватяні і не можеш зробити ні кроку. Никаєш темними страшними лабіринтами – а за наступним поворотом нова темрява. Якщо вірити статистиці, від 2 до 8 осіб зі 100 постійно бачать нічні жахіття. А що робити Стефані Бут, якщо її реальність і є нічний кошмар? Відповіді шукайте у романі Адама Невілла «Никто не уйдет живым».

Невілл – сучасний молодий британський письменник, новачок за мірками літературного світу, який досить швидко здобув світову славу. Його улюблений жанр – горор, і Адама часто порівнюють із класиком, що жив століттям раніше, Говардом Лавкрафтом. Творчість обох відрізняється в’язкістю описуваних ними жахіть, що затягують читача у свою страхітливу трясовину, а також нескінченним і всепоглинаючим почуттям безвиході та пригніченості.

У романі «Никто не уйдет живым» у центрі уваги опиняється молода Стефані Бут, що знаходиться у дуже скрутних життєвих обставинах. Вона рано втратила матір, її мачуха, схоже, божеволіє, батько не може захистити, а хлопець покинув. Стефані самотня, у неї немає друзів і навіть колег, тому що дівчині ніяк не вдається знайти постійну роботу і вона перебивається випадковими підробітками. Вона переїжджає до незнайомого їй містечка, намагаючись якось розібратися з усіма своїми проблемами, але нове дешеве житло лише додає їх. Господар будинку, у якого вона зняла кімнату, виявляється – якщо без спойлерів – негідником, і до того ж Стефані переслідують примари. Поступово мікс із плутанини у думках та емоціях головної героїні, кривавих злочинів, скоєних людьми, і паранормальних явищ перетворюється чи то на стислу пружину, яка ось-ось розправиться, зачіпаючи всіх навколо, чи то на клубок, який уже не розплутати.

«Красоте плевать на всех нас. Только тьма нас желает».

У цей момент автор різко перериває читача і переходить до опису зовсім іншого, багатого та спокійного, життя Стефані через 3 роки. І лише найсміливішим відкриються таємниці, на яку угоду і з ким пішла дівчина, аби врятуватися. Тут, мабуть, починається найцікавіше: Адам Невілл залишає на сторінках книги трохи менше горору, але щедро дарує читачеві добротний психологічний трилер, адже найстрашніше – будемо чесними – живе завжди всередині нас.

«Это прошлое. Оно всегда ждёт, всегда. Его могут разбудить мелочи, какие угодно, на самом-то деле. Разбудить в нас. Оно не уходит».