Просто Джейн Остен

Статья, Просто Джейн Остен, Персона

Нещодавно світ відсвяткував 245 років від дня народження Джейн Остен, британської письменниці, яка вважається передвісницею англійського реалізму, сучасниці французької та американської революцій, жінки, яка присвятила себе улюбленій справі в епоху, коли призначенням прекрасної статі вважалося заміжжя і материнство. І водночас вона жила в абсолютній згоді з існуючим світоглядом. У чому ж секрет Джейн Остен?

Родина

Джейн Остен народилася у селищі Стівентон у родині парафіяльного священика Джорджа Остена 16 грудня 1775 року. Її мати, Кассандра Лі, як і її чоловік, походила з давнього, але збіднілого дворянського роду. Джейн стала їхньою сьомою дитиною. Разом у родині Остенів було 8 дітей – 5 старших братів Джейн, сестра Кассандра і молодший братик, який народився пізніше.

Остени жили небагато, отримуючи гроші від парафій голови родини у Стівентоні та Діні. Незадовго до народження другої дочки батько Джейн організував щось на зразок сільської школи у себе вдома, щоб мати додатковий заробіток. Окрім того, у нього завжди було третє місце роботи – земля. Джордж Остен був такою ж мірою фермером, як і його парафіяни, і врожаю було достатньо, щоб частину його віддавати на продаж. Остени також тримали корів, курей і гусей.

На жаль, сьогодні від Стівентону, який колись був заможним селищем, залишилася лише пара будинків і церква, у котрій читав проповіді батько Джейн, а трохи пізніше один з її старших братів. Будинок Остенів також не зберігся, тож фанатам творчості письменниці доводиться задовольнятися лише комп’ютерними моделями, що відтворюються на основі зібраних археологами даних.

Незважаючи на працьовитість Джорджа Остена, коштів на виховання й освіту вісьмох дітей не вистачало. Існує думка, що чоловік Кассандри Лі жив у постійних боргах: зароблені гроші віддавав на погашення старих і знову позичав, щоб прогодувати сім’ю. Однак жили вони у любові і взаєморозумінні. Особливе місце у їхньому будинку займала бібліотека, в котрій голова родини ховався від усіх вдень, щоб побути у тиші, або читав книги своїм дітлахам вечорами. У кожної дитини був безперешкодний доступ до бібліотеки батька, і, найімовірніше, цей родинний культ читання зіграв чималу роль у формуванні письменницького таланту Джейн Остен. Серед авторів, яких читали у цьому будинку, історики називають Шекспіра, Річардсона, Філдінга, Юма, Фанні Берні, Купера, Ґрея. Джейн і дорослою жваво цікавилася літературою найрізноманітніших жанрів, у тому числі і проповідницькою.

«Знала вона не менше, ніж будь-яка жінка її часу та її кола. <…> Звичайно, вона читала романи, – романи Фанні Берні, міс Еджворт і місіс Редкліфф; читала і романи в перекладах з французької та з німецької (серед них – «Страждання молодого Вертера» Ґете) та будь-які романи, які могла отримати у бібліотеках Саутгемптона і Бата. Цікавила її не тільки белетристика. Вона добре знала Шекспіра, а зі своїх сучасників – Скотта і Байрона, але улюбленим її поетом був, мабуть, Купер. Цілком зрозуміло, що його спокійні, витончені і розумні вірші завоювали її. Читала вона і Джонсона та Босвелла і багато книг з історії, а також всіляку змішану літературу. Вона любила читати вголос, і голос у неї, кажуть, був приємний».

За деякими даними, вже в 11 років Джейн і сама писала домашні п’єси, вірші та сатиру. З підліткових п’єс Остен збереглося лише три. Також серед її юнацької творчої спадщини називають іронічну «Історію Англії», ілюстрації до якої створила її улюблена сестра Кассандра. З усіх рідних саме з Кассандрою Джейн була найбільш близькою. Старша сестра теж не вийшла заміж – її наречений помер в Індії, намагаючись заробити грошей на їхнє весілля.

Час для себе

Джордж Остен, схоже, чудово розумів, що молодша з його дочок має неабиякий письменницький талант. Одна зі збережених речей, що належали романістці, – це подарована батьком підставка для письма. Окрім того, він сам відправив рукопис дочки редактору у 1797 році. Це був роман під назвою «Перші враження», який, як вважають дослідники творчості Остен, Джейн з часом переробила і перетворила на славнозвісний «Гордость и предубеждение». А тоді рукопис повернули з видавництва з відмовою.

Письмо допомагало Джейн усамітнитися у їхній багатолюдній домівці, але це було не єдине її захоплення. Дівчина також щиро любила піші прогулянки на природі. Частково це було вимушеною необхідністю, адже родина не могла дозволити собі екіпаж, проте Джейн дійсно робила це із задоволенням. У погожі дні вона вирушала пішки до сусідніх сіл, щоб відвідати там своїх знайомих. Найчастіше вона бувала у будинку їхньої сусідки Енн Лефрой, у якому подруги проводили час за бесідами і музикою. Для Джейн Остен музика і гра на фортепіано були не просто невід’ємною частиною побуту, вони були пристрасним захопленням. Таким самим, як читання книг, бальні танці та гра з більбоке – іграшкою, що складалася з кульки та палички, на яку її треба спіймати після підкидання. І любов’ю до піших прогулянок, і пристрастю до музики і бальних розваг, і веселою вдачею письменниця поділилася зі своїми героїнями – достатньо згадати Ліззі Беннет і Джорджіану Дарсі з того ж «Гордость и предубеждение».

До слова, іграшка більбоке, з якою Джейн грала у дитинстві, не так давно була виставлена на продаж на аукціоні Sotheby’s.

Ще одну продухлину юна Джейн Остен знаходила у літніх сімейних подорожах до моря, що було модним тоді. Джейн була закохана у водну стихію, плескіт хвиль, крики чайок і солоний бриз. Вона могла годинами гуляти вздовж берега, насолоджуючись усім цим. Свою тягу до моря письменниця подарувала ще одній героїні – Еммі з однойменного роману. І якщо вірити листам сестри Джейн Кассандри, саме літні поїздки до моря подарували романістці зустріч із «коханням усього її життя». Щоправда, особистість цього таємничого чоловіка залишилася невідомою.

Чоловіки

Джейн Остен так і не вийшла заміж, хоча й користувалася популярністю у чоловіків.

«Зовнішність у Джейн Остен була, кажуть, дуже приваблива. Фігура висока, ставна, хода легка і тверда, все у ній говорило про здоров’я і життєрадісність. Вона була темною шатенкою з яскравим рум’янцем. У неї були повні круглі щоки, ріт і ніс маленькі і чітко окреслені, блискучі круглі очі і каштанове волосся, що спадають навколо обличчя природними кучерями».

На жаль, ані здоров’я, ні краса не могли конкурувати з розміром приданого у вікторіанській Англії, а нареченою Джейн була бідною, тому серйозно залицявся до неї мало хто.

Найяскравішими і значущими стосунками у житті Джейн Остен, окрім загадкового «морського» шанувальника, були, мабуть, з Томом Лефроєм, племінником сусідки Остенів Енн, з якою, як уже говорилося, майбутня письменниця близько товаришувала. Водночас якщо частина дослідників приймає свідчення про їхню закоханість як факт, то інша – навпаки, люто заперечує його, оскільки доказів занадто мало і письмові джерела не викликають повної довіри. Проте історія кохання Джейн Остен і Тома Лефроя лягла в основу біографічного фільму про письменницю з Енн Гетевей і Джеймсом Мак-Евоєм у головних ролях («Becoming Jane», 2007). Вони були молодими і насолоджувалися товариством один одного, але родина Лефроя знайшла йому більш багату наречену. Уважається, що ця подія дуже сильно вплинула на майбутню творчість Джейн: у її книгах розумна, але бідна дівчина завжди знаходить щастя у коханні незалежно від соціальних умовностей. У рік розставання з Томом Лефроєм Джейн написала перші рядки «Гордости и предубеждения».

Значно пізніше, коли Джейн було 27 років, їй освідчився 21-річний друг сім’ї Гарріс Біґ-Вітер, і вона відповіла згодою. Однак вже наступного ранку молода жінка змінила рішення і розірвала заручини. Хтось стверджує, що причиною стала схильність нареченого до грубості і відсутність у Джейн любовних почуттів до нього, хтось – її пристрасть до письменництва, а заміжжя напевно поставило би хрест на її творчій кар’єрі. Справжні причини ми вже навряд чи дізнаємося, але для того часу це було нелегке і сміливе рішення.

Романи

Після смерті батька від малярійної лихоманки Джейн із сестрою та овдовілою матір’ю були змушені виїхати з Бата, де прожили після виходу Джорджа Остена на пенсію 5 років, з 1801 по 1806. Саме тут була написана перша повість Остен «Леди Сьюзан», яка хоч і була викуплена видавництвом, так і не вийшла друком. Її сюжет був присвячений суспільному життю Бата та всім його умовностям. Пізніше ця повість ляже в основу роману «Нортенґерське абатство».

Після Бата на якийсь час жінки Остен знайшли притулок у Саутгемптоні, портовому місті, у дружини одного з молодших братів, що робив кар’єру у флоті. І лише у 1809 році їхнє життя віднайшло стабільність: третій син Остенів Едвард, якого всиновили їхні багаті бездітні родичі ще маленьким, віддав сестрам і матері успадкований ним котедж у містечку Чавтон. Сам він жив неподалік у маєтку, в якому Джейн проводила на запрошення брата і його родичів довгі місяці, коли була підлітком. Однією з головних розваг у їхньому будинку були домашні театральні вистави, у котрих юна Остен виступала і сценаристом, й актрисою. Те, як такі розваги часто розкривають справжні сімейні конфлікти, вона показала у своєму романі «Менсфілд-парк».

У Чавтоні Джейн повернулася до звичного розпорядку дня: ранній підйом, гра на фортепіано, приготування ранкового чаю, потім прогулянки і, звичайно, творчість. У 1811 році нарешті був опублікований її роман «Чуття і чутливість», а через 2 роки з друку вийде «Гордость и предубеждение», який став бестселером і залишається таким до сьогоднішнього дня. Разом нам, окрім юнацьких спроб пера письменниці, що включають у себе «Любовь и дружбу» та «Замок Лесли», відомі 6 її романів та деякі незакінчені твори:

Незважаючи на популярність роману «Гордость и предубеждение», який тільки у 1817 році перевидавався тричі, інші книги Остен не знайшли широкого відгуку серед представників ХIХ століття.

«Шарлотта Бронте зізналась у тому, що вважала романи Джейн непривабливими, хоча, на її думку, критикувати її, ймовірно, було б «єрессю». «Міс Остен, – оголосила вона у листі літературному кореспонденту у 1850 році, – досить байдужа жінка». Вона може «займатися своєю справою, зображуючи зовнішню сторону життя шляхетних англійських людей, надзвичайно добре», але вона «дратує свого читача відсутністю пристрастей, не бентежить його нічим глибоким: пристрасті абсолютно їй невідомі»».

Проте сьогодні мало знайдеться тих, хто має сумніви у таланті Джейн Остен або щонайменше у впливі її творчості на розвиток жанру роману.

До того ж налічується близько 50 екранізацій її творів, а також десятки друкованих видань наших сучасників, в основі яких лежать сюжети Остен.

У 1817 році Джейн та її сестра Кассандра переїхали до Вінчестеру, де письменниці мали надати необхідний догляд і лікування. Через постійні болі вона майже не могла ходити, пересувалася лише зрідка кімнатами орендованої квартири, проводячи цілі дні біля вікна і радіючи можливості прогулятися в інвалідному візку у гарну погоду. Улітку того року її не стало. Джейн Остен була похована у Вінчестерському абатстві, і на похорон прийшли тільки її рідні.

Спроби розгадати загадку

Шанувальники творчості й історики літератури досі намагаються розгадати загадку Джейн Остен. Звичайна, нічим не примітна дочка вікарія, що не протиставляла себе вікторіанському суспільству, розуміючи і, можливо, навіть підтримуючи його закони, залишила після себе ні багато ні мало геніальну спадщину: її книги відображають побут того часу і водночас глибоко досліджують психологію героя, що тоді було новаторським підходом у літературі. Це протиріччя викликає бажання пізнати Джейн Остен не тільки як письменницю, але й як особистість, однак це практично непосильне завдання.

«Джейн не залишила автобіографічних нотаток, а якщо і вела якісь щоденники, то вони її не пережили. Сестра знищила листи, що перебували у її розпорядженні (товстенну пачку!), а племінниця через незнання зробила те саме з тими, що дбайливо зберіг один з братів. Тож вціліли лише деякі листи, що дійшли до нас з деяких інших джерел. Разом їх збереглося 160, але ми не знаємо жодного, написаного у дитинстві, – найраніший відомий лист Джейн написаний у віці 20 років. Перша біографічна нотатка, видана невдовзі після її смерті, складалася лише з декількох сторінок і, за словами автора, брата письменниці Генрі Остена, життя сестри «жодною мірою не було життям, повним подій»».

Генрі, який допомагав сестрі з публікацією книг, поки мешкав у Лондоні й був успішним банкіром, дійсно став одним з перших біографів Джейн. Через 50 років з’явилися спогади про неї і життя родини Джеймса-Едварда Остена-Лі, її племінника.

Зараз про Джейн Остен написано безліч книг, статей і дисертацій, знято безліч фільмів, але як і раніше її внутрішній світ залишається загадкою. Дослідники не можуть ні в чому бути впевненими до кінця, тому що свідчень і незаперечних фактів залишилося вкрай мало. Здавалося би, її життя було абсолютно звичайним і непримітним, якби не її книги. Саме вони наближають нас до розгадки.

««Є у міс Остен одна заслуга, про яку я мало не забув згадати», – напише Вільям Сомерсет Моем. – Вона дуже легко читається, легше, ніж деякі більш великі і більш прославлені письменники. Як сказав Вальтер Скотт, вона має справу «зі складнощами, почуттями і характерами повсякденного життя», нічого незвичайного у її книгах не відбувається, а тим часом, дочитавши до кінця сторінки, перегортаєш її поспішно, щоб дізнатися, що ж було далі. Там теж немає нічого особливого, і знову поспішаєш перегорнути сторінку. Письменник, який має здатність досягти цього, наділений найдорожчим даром, яким може володіти автор».