ru 
Любите читати драми, від яких мурашки бігають по шкірі? Воєнна історія про життя двох молодих дівчаток під назвою «Сбежавшие сестры» здатна пробудити в нас найглибші емоції і почуття жалості, співпереживання і щастя в ті моменти, коли у головних героїнь все виходить. Книга письменниці Сенді Тейлор описує історію двох сестер – тринадцятирічної Нелл і молодшої Олів. Дівчата живуть у бідному районі Лондона і, не дивлячись на бідність, знаходять можливості для веселощів. Вони співають, часто гуляють містом і разом з сім’єю відзначають свята.
Це історія про те, як у 1942 році Лондон почали нещадно бомбити. І батьки наважуються відправити дочок подалі від міста.
Письменниця дуже глибоко відчула цю тему. Тому що опис нальотів фашистів, вибухів бомб і руйнувань міста дуже чіткий і деталізований. Він пронизує читача буквально до кісток. І кожен зможе візуалізувати цю картинку жаху.
Головні героїні залишаються вдвох, вирушаючи на потязі в невідомість. Їм належить поневірятися по Європі в пошуках безпечного місця. Зрештою, дівчатка знаходять тихе село в глухомані, де не чути пострілів і немає авіанальотів. Але сюжет розвивається дуже незвично. Нелл і Олів знаходять собі нових друзів, їх приймають жити в одній з місцевих сімей. На перший погляд це все душевні і милі люди, здатні допомогти. І сестрам вже здалося, що все налагодилося. Але з кожним днем ставало зрозуміло, що за доброзичливістю криється жорстокість і невігластво. Чи вдасться дівчаткам подолати це і розрізнити недоброзичливців серед підлабузників?
Сенді Тейлор змогла написати літературну драму про двох дівчаток, не заглиблюючись у військові деталі. У книзі більше почуттів і емоцій. Наприклад, героїням вдається знайти друзів і навіть покохати в їх юному віці. Але весь час їм доводиться боротися з тими, хто спочатку здається хорошим, а потім відкриває всю свою злу сутність.
Це літературна драма для любителів воєнних історій, детективів і навіть трохи трилерів. Усі ці стилі і жанри переплелися тут воєдино, в історію про двох втікачів від війни – юних сестер. У невідомість…
«Нам здається, що ми знаємо себе, але чи так це? Ми засуджуємо вбивць, злодіїв і жебраків, нічого не знаючи про них. Ми судимо їх, вважаючи себе кращими. Ми хороші хлопці в білих плащах, а вони погані, одягнені в чорне»
Сенді Тейлор
