Сер Террі Пратчетт: «легенда і натхнення»

Статья, Автор, Терри Пратчетт

Цими двома простими словами дуже точно і ємко охарактеризував Террі Пратчетта і його значення для сучасності Джонатан Страуд, його британський колега, автор творів у жанрі дитячого та підліткового фентезі. А ось головний герой цієї статті – далеко не дитячий автор. Незважаючи на легкість і фантазійність його творчості, вона сповнена не стільки гумором, скільки сатирою, яка висміює недоліки нашого світу. Його романи ніби малюють портрет свого автора – сильного борця, з непростою долею і лукавою посмішкою, якого нашій круглій планеті складно буде забути.

Автор, Терри Пратчетт в детстве

Шлях чарівника

Свою першу розповідь, присвячену темі конкуренції у бізнесі, юний Террі Пратчетт опублікував, коли йому було всього тринадцять років, у 1962. На свій перший гонорар майбутній гуру фентезі придбав свою першу друкарську машинку. Трохи пізніше сімнадцятирічний Террі вирішив не продовжувати навчання і зробив вибір на користь журналістської кар’єри, влаштувавшись на роботу у місцеву газету The Bucks Free Press. Там йому доручили вести щотижневу колонку оповідань для дітей.

Через 3 роки під час інтерв’ю Террі познайомився з Пітером Бандер ван Дюреном, своїм майбутнім видавцем і літературним агентом, який зацікавився колонкою і погодився опублікувати перший роман Пратчетта – The Carpet People.

У 1979 році письменник покинув журналістику, щоб стати прес-секретарем Центральної ради виробництва електроенергії, що керувала чотирма атомними електростанціями. Він залишить цю посаду тільки в 1987 році, коли його книги про Дискосвіт стануть настільки популярними, що Террі зможе присвятити весь свій час письменницькій кар’єрі. У 2009 році він отримав лицарське звання за досягнення у літературі.

Автор, Терри Пратчетт

На спині Великої Черепахи

Книжковий цикл про Дискосвіт, який тримається на чотирьох слонах, що стоять на Великій Черепасі А’Туїн, яка неквапливо пливе крізь простір Всесвіту, приніс Террі Пратчетту славу й успіх. Усього в циклі налічується 41 роман, що утворюють кілька підциклів, і додаткові довідкові видання. Усі з них перекладені російською мовою, однак лише близько половини видані у паперовому форматі. Решту можна знайти у вигляді електронної або аудіо-книги. Хронологія створення творів, якими досі зачитується весь світ, з тих, які були згодом перекладені також й українською мовою, була наступною:

  • 1983 рік – Koлір магії / The Colour of Magic. Підцикл «Ринсвінд».
  • 1986 рік – Химерне сяйво / The Light Fantastic. Підцикл «Ринсвинд».
  • 1987 рік – Право на чари / Equal Rites. Підцикл «Відьми».
  • 1987 рік – Морт / Mort. Підцикл «Смерть».
  • 1988 рік – Віщі сестри / Wyrd Sisters. Підцикл «Відьми».
  • 1991 рік – Жнець / Reaper man. Підцикл «Смерть».
  • 2000 рік – Правда / The Truth. Позацикловий роман про Дисковіт.

 

З романів про Ринсвінда, чарівника, який ніяк не може опанувати магію, все і почалося. Чарівники живуть у столиці – Анк-Морпорк, і навчаються у Невидній Академії, але у головного героя з обраною професією не складається. 

«Це найдурніше в магії. Ти двадцять років витрачаєш на те, щоб вивчити заклинання і викликати до себе у спальню оголених дів, але на той час ти наскрізь просякнутий ртутними парами, а твої очі припиняють бачити, зіпсовані читанням старих грімуарів. Ти навіть згадати не зможеш, навіщо тобі ці діви знадобилися». 

І тим не менше, якось випадково й між іншим, Ринсвінду вдається навіть рятувати цілий світ, а не тільки першого туриста Дискосвіту – Двоцвіта, який не тільки дивиться на світ крізь рожеві окуляри, але ще й сприймає його рожевим мозком і слухає рожевими вухами!

А ось за межами столиці, у сільській місцевості, частіше зустрінеш відьом, ніж чарівників. Справа в тому, що останніми за правилами Дискосвіту можуть стати тільки чоловіки. Але жінкам теж хочеться творити магію, тому вони і стають відьмами. Тільки їхні чари ближче до природи, трав, стихій. Перша книга підциклу дуже тонко торкається питань боротьби жінок за свої права, а про одну з юних відьмочок, що тільки вчиться чарівним секретам, – Тіффані Боліт – Пратчетт створив окрему серію книг.

В обох з перших циклів читач зустрічає привабливого Смерть (антропоморфну істоту чоловічого роду, відповідно до західної традиції). Дивно, але він часто виявляється більш чуйним, ніж багато інших жителів Дискосвіту. Одного разу він вирішує взяти на себе функції Санта-Хрякуса і привітати усіх зі Страшріздвом, тому що сам Санта-Хрякус зник, і якщо мешканці Дискосвіту не повірять у казку знову, над ними більше ніколи не зійде сонце. А ще Смерть дуже любить брати відпустку, щоб пожити звичайним людським життям, залишаючи виконання своїх обов’язків то своєму учневі Мортімеру, то онуці Сюзен, які часто не знають, що робити. Власне, пригодам Смерті та його помічників і присвячений окремий цикл книг про Дискосвіт.

Відомо, що Террі Пратчетт не так створював новий світ у своїх романах, як переосмислював наш, вдаючись до гумору і сатири. Останньої найбільше в його підциклі «Міська варта», у героях якого і їхніх пригодах найчіткіше впізнаються до болю знайомі недосконалості нашої реальності.

«Правда» – особливий роман в циклі про Дискосвіт, де мова йде про пригоди одного з перших журналістів Анк-Морпорка, Вільяма де Ворда, який завжди прагнув говорити і писати тільки правду, але це часто бувало також незручно, наче їхати на велосипеді в трусах з наждачного паперу.

Ще одна значуща книга Пратчетта поза циклів – «Дивовижний Моріс та його вчені гризуни», читаючи яку легко впізнати легенду про Щуролова, тільки перероблену в стилі сера Террі, де балом правлять кіт та освічені щури. Не будемо спойлерити, але для передачі атмосфери відзначимо, що дивовижний Моріс 

«… робив те, що коти роблять завжди, – керував людьми».

Статья, Автор, Мир Терри Пратчетта

Багатосвіття

Безумовно, творча спадщина Террі Пратчетта не обмежується лише серією про Дискосвіт. Він також написав кілька романів про Джонні Максвелла – хлопчика-геймера, якому вдалося потрапити всередину комп’ютерної гри і врятувати Всесвіт, серію «Номи» про 10-сантиметрових інопланетян та їхні пригоди на Землі, а також роман про юного Фінта, що живе в Лондоні вікторіанської епохи.

Особливе місце в творчості Пратчетта займають твори, написані ним у співавторстві.

З 1999 по 2013 рік спільно з Йєном Стюартом і Джеком Коеном Террі випустив 4 томи «Науки Дискосвіту», в якій зрозумілою мовою, додаючи трохи магії, автори розмірковують про еволюцію, свідомість, силу слова і багато іншого. У цій серії з’являється Круглий світ, за яким вчені Невидної Академії спостерігають здалеку.

У 1990 році сер Террі і Ніл Гейман написали «Добрі передвісники» (Good Omens), таку собі пародію на жанр хоррору, з якої часто радять починати знайомство з творчістю Пратчетта, якщо з якоїсь причини Дискосвіт не дається. Тим більше, що на 2019 рік запланована прем’єра однойменного серіалу з Майклом Шином в одній з головних ролей.

Серія «Нескінченна Земля», також написана в співавторстві – зі Стівеном Бакстером, була однією з нових робіт Террі Пратчетта, на цей раз про паралельні світи. Так трапляється, що земляни створюють прилад, який дозволяє дуже швидко переміщуватися в часі і просторі, і виявляється, що таких Земель, як наша, безліч. Тандем таких авторів, як Террі Пратчетт і Стівен Бакстер, не дає читачу ні хвилини на сумніви щодо якості їхнього творіння про багатосвіття.

Статья, Автор, Порядок чтения книг о плоском мире Терри Пратчетта

Нові виміри

У 1986 році третя книга серії про Дискосвіт – «Право на чари» (Equal Rites) – вийшла у форматі багатосерійної радіоп’єси у програмі Woman’s Hour ( «Час Жінки»), що торкалася проблем феміністичного руху. Це була найпопулярніша книга в історії мовлення BBC радіо. У радіоп’єси було також перетворено романи Пратчетта «Варта! Варта!», «Віщі сестри»,«Морт» і «Дивовижний Моріс та його вчені гризуни».

Пізніше книги Террі були також адаптовані у багатьох інших жанрах мистецтва – коміксах, театрі, телесеріалах, фільмах і мультфільмах. Причому екранізації романів про Дискосвіт варті, мабуть, окремої статті, адже в їх створенні брали участь такі метри кінематографу як Джеремі Айронс (Патрицій в «Кольорі магії»), Крістофер Лі (голос Смерті), Девід Джейсон (Ринсвінд в «Кольорі магії» й Альберт в «Санта-Хрякусі») і просто добре знайомі нам Девід Бредлі (Коен-Варвар у  «Кольорі магії»), Річард Койл (Мойст фон Ліпвіг в «Опоштарінні»), Чарльз Денс (Правитель Ветерані) й т.д. Та й сам письменник і сценарист Террі Пратчетт з’являється на екрані то в ролі астрозоолога, то в ролі листоноші.

А для любителів ігор у нас теж є хороша новина – 4 комп’ютерні відеогри з квестами в Дискосвіті, у розробці яких автор книг особисто брав участь, і маса настільних ігор і вікторин для шанувальників Континенту та його мешканців.

Статья, Автор, Терри Пратчетт и Смерть

Боротьба

Здавалося б, доля щедро обдарувала Террі Пратчетта – талантом, сімейним щастям, славою, успіхом. Однак у 2007 році лікарі діагностували у нього рідкісну форму хвороби Альцгеймера, задню кортикальну атрофію, що затьмарило його подальший шлях. Він не став приховувати свою проблему від шанувальників і почав власну кампанію з підвищення обізнаності про це захворювання, пожертвувавши мільйон доларів на дослідження хвороби Альцгеймера у 2008 році.

У 2010 році за допомогою свого друга Тоні Робінсона, який зачитав промову Пратчетта, Террі взяв участь у щорічній лекції Дімблбі на BBC1, присвятивши її темі боротьби з хворобою Альцгеймера і своїй кампанії з реформування закону про евтаназію. Лекція привернула увагу рекордної кількості телеглядачів, що коли-небудь збиралися на Дімблбі.

А наступного року Террі презентував документальний фільм про евтаназію «Terry Pratchett: Choosing to Die», в якому була зафіксована його поїздка до Швейцарії, щоб бути присутнім під час смерті невиліковно хворого на захворювання рухомого нейрону Пітера Смедлі в клініці Dignitas. Цей документальний фільм отримав нагороди BAFTA й Еммі.

Проте, не дивлячись на прогресування хвороби, сер Террі Пратчетт продовжував писати. Через кілька місяців після того, як він закінчив черговий роман про Дискосвіт «The Shepherd’s Crown», у березні 2015 року він мирно помер у себе вдома у Вілтширі, в оточенні рідних, поруч з улюбленим котом, що спав на його ліжку.

Він вижив

І продовжує жити. 

«Яскрава, кумедна, прониклива, тепла і добра людина, людина з безмежним терпінням, людина, що насправді знала, як насолоджуватися життям … і книгами. Він вижив завдяки Бабуні Дощевіск, Няні Яґг, Морту, Смерті, Смерті Щурів, командору Ваймсу, Бібліотекарю, Коену-Варвару, чарівникові Ринсвінду … та сотням інших незабутніх персонажів, чиї пригоди будуть продовжувати тішити і дивувати читачів у всьому світі ще багато прийдешніх років» (Джордж Р.Р. Мартін)