Слово — вітер, письмо — грунт: історія писемності та шрифтового дизайну

Якщо запитати будь-якого перехожого, коли він в останній раз набирав текст у своєму гаджеті, то більшість відповість: «Сьогодні!». Ми пишемо пости, відповідаємо на повідомлення, вносимо замітки до Google-календаря, а починалося-то все з піктограм на глиняних табличках. На тих самих, які, до слова, були такого ж розміру, як і сучасні смартфони.

Від руки

Історія появи писемності у спробах зберегти і передати нащадкам накопичені знання й досвід повертає нас як мінімум на 5000 років назад. Саме цим періодом вчені датують перші єгипетські ієрогліфи і клинопис Межиріччя. Тоді люди позначали піктограмами цілі слова: одне слово – один символ, і писали на глиняних табличках або виготовлених з болотної рослини з одноіменною назвою папірусах. Згодом фінікійцям прийшла в голову думка спростити собі задачу і не запам’ятовувати по окремому символу для кожного слова, а створити алфавіт, в якому знаки б позначали звуки. Таким чином, символів стало всього 30, а з них складалася нескінченна кількість слів. Саме фінікійська абетка вважається прародителькою давньогрецького, а пізніше і латинського алфавіту, який ліг в основу більшості сучасних на Заході.

Коротко і цікаво про історію писемності з особливою увагою до саме рукописному тексту розказано у книзі американського філолога і видавця Енн Трубек «Історія і туманне майбутнє мистецтва писати від руки». У ній автор розглядає нашу сучасність як черговий поворотний етап в історії писемності людства, оскільки ми спостерігаємо процес переходу від однієї технології письма, рукописної, до іншої – друкарської. Незабаром, на думку Енн Трубек, не буде необхідності викладати письмо у школі як обов’язковий предмет, більш важливим стане вміння читати і бути грамотним, щоб викласти свої думки на екрані. Це незворотній хід історії, до якого, між іншим, прагнув ще Сократ (в сенсі способу формулювати свої думки і спілкування один з одним, якими ми користуємося, переписуючись у чатиках). Однак це зовсім не означає, що рукописний текст зникне. Він лише перейде на більш високий рівень – рівень мистецтва, доступного небагатьом.

Зрештою, вже сьогодні ми відносимо певним чином написані літери до окремих напрямків мистецтва. В альбомі найкращих зразків однойменного стилю «Стиль Ар-нуво: лінії & силуети. Історія витончених мистецтв для творчих особистостей» Керол Беленджер Графтон зібрані ілюстрації використання певних шрифтів в рекламних плакатах, мистецьких творах, мозаїках, поліграфічному та інтер’єрного дизайні – все, що потрібно для натхнення писати особливим, неповторним чином.

Ex machina

У 1445 році відбулася революція. Йоганн Гутенберг винайшов друкарський верстат, і життя всього людства, як би пафосно це не звучало, розділилося на до і після. Перша друкована книга – Біблія – була зроблена за допомогою відбитків металевими змінними шрифтами на папері, завезеному арабами з Китаю. До цього європейці писали на пергаменті. Шрифти в першому друкарському верстаті придавлювались до паперового аркуша вручну. За більш ніж 500 років ми пройшли колосальний шлях до автоматизації друкарських верстатів і появи комп’ютерної верстки.

До речі, саме комп’ютери винні в тому, що ми змінили первинні сенси книгодрукадських термінів у своєму спілкуванні 😉 Спочатку слово «шрифт» позначало конкретний розмір тієї чи іншої гарнітури, яка саме і відповідала за зовнішній букв у цілому. У ПК всі ці дані були зашиті в «файли шрифту», які і пропонує офісний Word на вибір. Сьогодні терміни «шрифт» і «гарнітура шрифту» взаємозамінні.

Про те, яке місце займає в нашому житті саме друкарський шрифт, докладно і аргументовано розмірковує Ерік Шпікерманн у своїй праці «Про шрифт». І, звичайно, починає він з того, що шрифт сьогодні – всюди.

«Продукти харчування та дизайн упаковки: як часто ми купуємо типографічні обіцянки, майже нічого не знаючи про продукт? У цьому сила стереотипів: деякі кольори асоціюються з певними продуктами, деякі шрифти – з певними смаками і властивостями. Якби не ці неписані правила, ми не знали б, що купувати».

І в шрифті важлива не тільки чіткість і здатність донести зміст надрукованого, але і форма. Наприклад, вважається, що витягнуті літери можуть висловлювати або викликати сумнів, а надто жирні – гнів. У комерційній сфері при розробці рекламного дизайну або корпоративного шрифту це все, безумовно, враховується. Більш того, важливо розуміти призначення тексту (чи буде він розміщуватися на екрані або друкуватися), візуальні і культурні переваги цільової аудиторії. Книга Еріка Шпікерманна – немов вступ до професійного леттерінгу. Автор дає різні класифікації шрифтів – і неофіційну, і складену Adobe, яка вважається основною, коротко описує особливості вибору накреслень букв для електронних листів і веб-сайтів, книг і журналів, інструкцій, прайс-листів і таблиць, а ще розповідає, що таке кернінг , трекінг та інтерліньяж. І все це – заради візуальної гармонії і практичності. Знаючи секрети сприйняття кольору букв на різному фоні, можна робити сторіс в Інстаграм ще більш привабливими 😉

Про історію формування шрифтів від витоків до сучасності пише і заслужений діяч мистецтв України, каліграф Віталій Мітченко. Його нове видання «Каліграфія. Взаємовплив шрифтів: теорія і практика; кирилиця і латиниця; історія і сучасність» відрізняється увагою до українського алфавіту й особливостей його зображення в порівнянні з латинськими літерами. У книзі зібрано близько 800 ілюстрацій з прикладами поетапного розвитку шрифтових форм і впливу рукописних букв на друковані.

На долю останніх, до речі, в ході світової історії видалося чимало пригод. Наприклад, шрифт Futura, який був придуманий у Німеччині наприкінці 1920-х років як більш читабельний у порівнянні з традиційним на той момент, спочатку піддавався гонінням і всіляким обмеженням з боку нацистського режиму. Ймовірно, головним чином через те, що його творець був активним опозиціонером. Однак у 1941-му думка правлячої партії кардинально змінилася, та було запізно. На той момент цей шрифт вже активно використовувався на американських вивісках і не міг вирізняти німецькі документи. Меморіальна дошка, яку астронавти місії «Аполлон-11» встановили на Місяці, виконана саме шрифтом Futura.

Звичний всім шрифт Times New Roman також з’явився на початку минулого століття – у 1931 році в результаті оновлення дизайну популярного британського періодичного видання The Times. Дослідники шрифтів відносять його до групи із зарубками і кажуть, що у більшості користувачів він асоціюється з науковими досягненнями, оскільки є досить консервативним і часто використовується в такого роду книгах або документації.

Деякі шрифти займають настільки помітне у сучасному житті місце, що навіть стали героями кінофільмів або роликів. Так, про гарнітуру шрифту Helvetica знятий однойменний документальний фільм, а використання Papyrus у голлівудських фільмах спародіювали для популярного американського шоу Saturday Night Life за участю Раяна Гослінга

Практичне завдання

Незважаючи на те, що друковані шрифти повільно, але впевнено заволодівають усім світом, каліграфія та рукописний текст як і раніше важливі, просто трохи в іншій ролі. Ми вже не надсилаємо один одному листи в конвертах, проте написи на вивісках магазинів або кафе, зроблені від руки крейдою або маркерами, привертають більше уваги, ніж надруковані плакати. Психологи пропонують упорядкувати емоції або візуалізувати ідеї саме за допомогою записів, іноді вплітаючи їх у малюнки. А ще уроки каліграфії можуть допомогти зробити невелику революцію в цифровому світі. До речі, так і сталося зі Стівом Джобсом. Він відвідував такі уроки в коледжі, що надихнуло його створити ряд унікальних шрифтів для Macintosh і Apple, назвавши їх на честь найбільших міст світу – London, New York і Chicago. До нього для комп’ютерів використовувалися тільки так звані моноширинні шрифти (на кшталт тих, що у друкарських машинках). Тільки після нововведення Джобса Microsoft і IBM надали право вибору накреслення літер і користувачам своїх текстових редакторах. А Apple і сьогодні продовжує створювати унікальні шрифти, наприклад, San Francisco.

Для тих, хто мріє вершити креативні революції, пропонуємо добірку книг для розвитку каліграфічних навичок: