Тарас Прохасько. За фахом – ботанік, але в душі – творчій та життєрадісний письменник з Прикарпаття

Українська література ставиться яскравими та талановитими письменниками, які у своїх творах передають частину справжньої душі нашої Неньки. Тарас Прохасько – це щирий творець, який вже багато років працює над відродженням дитячої української літератури. Не можна сказати, що ім’я автора відомо кожному книголюбові в Україні, але в останній час все частіше на полицях книжкових лав з’являються книжки під авторством Тараса. Його фішка – це яскраво оформлена дитяча література. Сьогоднішні книжки автора завжди доповнені ілюстраціями, намальованими відомими художниками України.

Батькам дійсно варто звернути увагу на творчість автора. Він вбачає образ щирого патріота, який у творах передає лише кращі емоції для дітей. Крім цього, Тарас Богданович – відомий філантроп, що влаштовує літературні аукціони для збору коштів для хворих дітей (в тому числі, дітей ветеранів з України).

Життєвий шлях

Народився Тарас Богданович Прохасько 16 травня 1968 у Івано-Франківську. Сьогодні його називають одним із представників станіславського феномену. Дід письменника воював у австро-угорській дивізії під час Першої Світової Війни. А батько був у молоді роки депортований з Моршина до Чити, де він пробув протягом шести років, згодом повернувшись в Україну.

За фахом письменник – ботанік. Але з самого дитинства він дуже добре знав українську мову і у школі навіть брав участь у Всеукраїнській олімпіаді. Але тоді він навіть і думати не міг про те, що стане відомим письменником, літератором та перекладачем.

Вчився Тарас у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Автор міг і не стати письменником, адже відразу після закінчення біологічного факультету його мали направляти працювати в біостаціонар у горах. Але через певні обставини цього не сталося. Він декілька років пропрацював у карпатському лісництві, а згодом став вчителем на рідній землі. Однак 90-ті роки для письменника були тяжкими. Заробітної плати вчителя не вистачало і в 1993 році він пішов працювати барменом.

Через збіг певних обставин Тарасу Прохасько вдалося потрапити на FM «Вежа», де йому запропонували пропрацювати ведучим однієї з програм. Адже у нього була на той час кристально чиста українська мова. Саме це і стало поштовхом до подальшої праці на творчих посадах. Після радіо автор став працівником художньої галереї, а згодом – автором газетної колонки.

Початком письменницької кар’єри Тараса можно вважати 1998 рік, коли йому запропонували вести літературні колонки у львівських газетах «Експрес» та «Поступ». Після цього його авторські публікації виходили у газеті «Галицький кореспондент».

Процес почату літературної творчості у автора був насичений. В 2004 році він жив і працював у Варшаві, де отримав стипендію культурної фундації «Stowarzyszenie Willa Decjusza — Homines Urbani». Згодом він жив у США, де знайомився з місцевою культурою та проводив власні літературні вечори. На зустріч з ним приходили десятки мешканців у Нью-Йорку та Вашингтоні (з української діаспори).

У Тараса є рідний брат, Юрій Прохасько. Він так само відомий, як літератор, публіцист і перекладач. Зараз брат є активним членом українського підрозділу громадської організації ПЕН («Poets, Playwrights, Essayists and Novelists»). За особливий внесок у літературну діяльність Юрій Прохасько відзначений нагородою імені Фрідріха Гундольфа.

Творчий тандем з Мар’яною Прохасько

Особисте життя письменника є не менш цікавим, ніж творча діяльність. Перша дружина Тараса стала його натхненням у створенні саме дитячих повістей, доповнених яскравими ілюстраціями. Мар’яна Прохасько – перше справжнє кохання франківського література. Англійський перекладач та ілюстратор, Мар’яна стала не тільки матір’ю і люблячою опорою для Тараса, але і його натхненням. Вони відомі, як пара письменників, що у тандемі створювали шедеври, серед яких:

Остання їх дитяча книжка писалася в тандемі під час сімейної кризи у 2013-2014 роках. За словами Мар’яни, вони з Тарасом гарно проводили час. Але спроба знову відродити згасаючі почуття кохання не вдалися. І подружжя пішло різними шляхами відразу після закінчення роботи над книгою «Життя і сніг». Саме це дитяче оповідання згодом було відзначено премією «Книга року BBC Україна».

А вже в 2014 році Тарас одружився на журналістці Наталії Голомідовій, яка взяла прізвище чоловіка і стала частиною родини Прохасько. Нова любов письменника була знайдена на його роботі, в редакторській групі «Галицький кореспондент».

Від першого шлюбу письменник має двох синів, які зараз навчаються у львівських університетах (у католицькому та Львівському політехнічному університеті).

Після одруження на Наталі, Тарас більше не писав у тандемі з Мар’яною, яка тепер переорієнтувалася на створення художніх ілюстрацій до дитячих творів. А у 2016-2017 роках у друк надійшла серія ілюстрованих дитячих книжок про кучерявих хлопчиків:

До речі, саме вона оформлювала частину спільних книжок з письменником.

Життєпис

У школі Тарас Прохасько зовсім не цікавився творчістю українських радянських письменників. Певний інтерес до літератури у нього відкрили вірші Василя Стуса, якими він почав захоплюватися з першого курсу навчання у університеті. Але біологу за фахом було дуже важко зрозуміти основу української, на той момент вже незалежної, письменницької діяльності, адже оточення автора не давало змоги повністю поринути у світ книжок.

Під впливом творів Василя Стуса було написане перше оповідання Тараса, яке мало назву «Mein Kampf: улюблені частини». Початкові погляди франківського письменника були дещо націоналістичними на фоні розвитку Незалежності держави. Але згодом літературні напрями змінилися на більш позитивні і яскраві. У житті Тараса Прохасько почав з’являтися інтерес до дитячої літератури.

У 1990 році відомий на той час Юрко Іздрик у Івано-Франківську створював часопис «Четвер». Тарас хотів однім із перших потрапити у літературну групу, але Іздрик не прийняв перші оповідання автора. Згодом письменником був написаний твір «Спалене літо», який вже позитивно був сприйнятий спільнотою.

Треба відзначити, що франківській автор формував власні літературні надбання під впливом не тільки Василя Стуса, але і інших відомих письменників. Серед них Василь Стефаник, Габріель Гарсіа Маркес, Оноре де Бальзак, Антон Чехов та Сергій Довлатов.

Майже в усіх літературних творах письменника зустрічаються біологізми. Тобто автор пов’язує внутрішній і зовнішній світи людей з рослинами. Це цікаво читати не тільки у дитячих, але і у дорослих оповіданнях.

Серед найвідоміших робіт Тараса Прохасько варто виділити:

«БотакЄ»»
«Лексикон таємних знань»;
«Одної і тої самої».

Ці твори були написані без участі Мар’яни, його колишньої дружини і партнера. Раніше літературне подружжя створювало саме дитячі книжки з ілюстрованими доповненнями. А сьогодні письменник перейшов до більш драматичного жанру. Наприклад, у збірник «БотакЄ» увійшли різні твори, де життя люди пов’язують із флористикою. Це нове и дуже цікаве порівняння.

Одна з перших офіційно опублікованих в Україні книг Тараса Прохаська – це «Лексикон таємних знань». У книжку увійшли прозові повісті, написані автором протягом його літературної творчості, в 90-і і 2000-ні роки. Кожна окрема історія не має чітко вибудуваного сюжету, кульмінації і розв’язки. Але тут це і не потрібно. Автор намагався передати емоціями, образами і літературної атмосферою то, як розвивалася його особистість. У коротких повістях читач дізнається себе, адже образи героїв зібрані з оточення письменника. Десь головним героєм став львівський фотограф, а десь – простий вчитель з Івано-Франківська. «Лексикон таємних знань» – найкраще доповнення до ранкової або вечірньої чашці кави, щоб зарядитися теплими емоціями і незвичайною атмосферою української культури.

Окремо хотілося б написати кілька слів про легендарну книгу Тараса і Мар’яни – «Життя і сніг». Саме ця ілюстрована книга стала інтерпретацією їх спільного видання «Хто зробив сніг». Створення цього видання прийшлося на період сімейних розбіжностей і особистих проблем. Але саме це стало причиною того, що літературний стиль вийшов особливо яскравим, незвичайним і насиченим. Ймовірно, причина була в особливому емоційному напруженні, підсумком якого стало створення ілюстрованої книги для дітей і підлітків. Твір став кульмінацією відносин Тараса і Мар’яни, але також і початком нової епохи в творчості письменника.

За свій внесок у розвиток сучасної української літератури Тарас був нагороджений декількома нагородами та преміями. преміями імені Юрія Шевельова у 2013 році, «Белетристика» у 2006 році та премією імені Джозефа Конрада у 2007 році.

Сьогодні роботи автора знають не тільки в Україні, але і у Европі та США.