Вічне протистояння у романі-притчі Вільяма Ґолдінґа «Повелитель мух»

Коли роман «Повелитель мух» був готовий до публікації, Вільяму Ґолдінґу відмовило більше 20 видавництв, перш ніж книга нарешті вийшла друком. За перший рік її продажів було придбано лише близько 3000 примірників. Сьогодні ж цей роман – класика, що увійшла у список 100 найкращих творів ХХ сторіччя.

«Повелитель мух» замислювався автором як сатирична відповідь на популярний у Великобританії жанр пригодницької прози, зокрема на роман «Кораловий острів» Р.М. Баллантайна 1858 року. У більшості подібних творів йшлося про англійців, які, зазнавши катастрофи поблизу диких островів, як Робінзон Крузо, успішно опановують нове місце проживання, будують поселення і навіть навчають аборигенів. Існує думка, що у ХIX столітті сюжет був вигідний британській владі для виправдання її колоніальної політики. Однак у 1950-х Вільям Ґолдінґ, який пройшов Другу світову війну, досліджував людську природу поза географічними координатами.

У романі «Повелитель мух» мова йде про групу підлітків, що опинилися на безлюдному острові після авіакатастрофи. Серед них одразу ж виділяються 2 неформальних лідери – Ральф і Джек. Основне бажання Ральфа – домогтися порятунку дорослими, для чого потрібно постійно підтримувати багаття на березі. Джек же у захваті від тотальної свободи, адже весь острів у їхньому розпорядженні і вони полишені на самих себе. Якось природньо і непомітно для себе мисливці, Джек та його прихильники, перетворюються на вбивць і дикунів, а події розвиваються з такою жорстокістю, на яку тільки здатні підлітки, вільні від будь-яких обмежень.

«— Правила! — крикнул Ральф. — Ты нарушаешь правила!
— Ну и что?
Ральф взял себя в руки.
— А то, что, кроме правил, у нас ничего нет»

Вільям Ґолдінґ зробив своїми героями дітей, тому що їхню жорстокість не можна виправдати гірким життєвим досвідом – у них його майже немає. Таким чином письменник підкреслив, що лише вільна воля людини стоїть між його цивілізованим виглядом і первісними інстинктами. Звір, грізний змій, якому поклоняються герої роману і який – вони переконані – мешкає на острові, насправді живе всередині них.

«Может, зверь этот и есть… Может… это мы сами»

До цього відсилає назва роману, яка є дослівним перекладом з давньоєврейської імені Вельзевул, яким у християнстві (як і Звіром або Змієм) називають диявола. Плануючи написати похмуру пародію на пригодницький роман, автор створив притчу про вічну боротьбу Добра і Зла, Бога й диявола на незмінному полі їхньої битви – у душі людини.