ru 
У 1898 році Морган Робертсон написав повість «Марність» про матроса, який служить на найбільшому кораблі сучасності – «Титані». Усі впевнені, що судно непотоплюване, і власники вимагають ходу на граничній швидкості, не дивлячись на погану видимість. Квітневої ночі «Титан» тоне через зіткнення з айсбергом по правому борту. Майже всі 3000 людей, що знаходилися на судні, гинуть через те, що на всіх було лише 24 шлюпки.
Через 14 років, у квітні 1912-го, затонув «Титанік». На його борту було більше 2000 пасажирів, тільки 20 шлюпок, і він всупереч переконаності сучасників пішов на дно. Зіткнувшись на великій швидкості з айсбергом по правому борту.
Що ще з реальних подій передбачили письменники – у добірці від «Лавка Бабуїн».
Рей Бредбері. 451 градус за Фаренгейтом
У всесвітньо відомій антиутопії описаний світ, в якому спеціальні загони пожежників спалюють книги, тому що друковане слово не в пошані. Натомість більшість людей із задоволенням користуються телевізійними або музичними стінами, втулками для вух, спілкуються з родичами за допомогою відео-зв’язку і мають цілодобовий доступ до своїх фінансів завдяки спеціальним пристроям.
Роман Бредбері «451 градус за Фаренгейтом» був виданий на початку 1950-х, коли основним способом комунікації був телефон з дисковим номеронабирачем, телевізор був набагато менше кімнатної стіни і навіть пульт з ним поєднувався за допомогою кабелю. Понад півстоліття потому у нас є EarPods, пласкі мультимедійні екрани, віртуальні стіни для обміну новинами у соціальних мережах, Skype і банкомати 24/7. А ще ми все рідше читаємо друковані книги…
Олдос Хакслі. Прекрасний новий світ
Ще одна антиутопія, дія якої відбувається у 2500-х роках. Світ об’єднався в одну державу, в якій люди вирощуються у пробірках і знаходяться під впливом реклами та комерційної пропаганди. Тут треба постійно купувати нові речі, шукати нових сексуальних партнерів, а про проблеми можна забути завдяки особливому наркотику – сомі.
Перші експерименти в галузі генної інженерії провели тільки через 40 років після виходу роману, і сьогодні цей напрямок вважається пріоритетом біотехнологів. Антидепресанти на кшталт соми або гонитва за новизною взагалі стали звичною частиною нашого повсякдення.
У 1958 році Хакслі написав книгу, в якій порівняв реальність із сюжетом «Прекрасного нового світу» і зазначив, що рухаємося ми до його втілення навіть швидше, ніж він припускав.
Володимир Одоєвський. 4338-й рік
Це незакінчений твір представника російського романтизму, який він почав у 1839 році. Написаний в епістолярному жанрі, роман передбачає появу літаків, пластика, лайтбоксів, сяючих рекламних вивісок, селекцію фруктів («плоди, які були чимось середнім між ананасом та персиком») і музичні фонтани, що автор називає «гідрофонами».
«Настане час, коли книги будуть писатися стилем телеграфічних відправлень… Друкарні будуть вживатися лише для газет і для візитних карток; листування заміниться електричною розмовою… навчальні книги заміняться публічними лекціями».
Цікаво, що у передмові князь Одоєвський пояснює, чому все це не здається йому вигадкою на початку ХІХ сторіччя.
Джонатан Свіфт. Мандри Лемюеля Гуллівера
У романі Джонатана Свіфта, написаному в 1726 році, вчені вигаданої летючої держави Лапута, до якої випадково потрапляє Лемюель Гуллівер, відкривають існування двох супутників Марса.
«…вони відкрили дві маленькі зірки або два супутники, що обертаються близько Марса, з яких найближчий до Марса віддалений від центру цієї планети на відстань, рівну трьом її діаметрам, а більш віддалений знаходиться від неї на відстані п’яти таких же діаметрів. Перший здійснює свій оберт протягом десяти годин, а другий протягом двадцяти однієї з половиною години…».
У 1877 році, через 150 років, американський астроном Асаф Холл дійсно виявив у Марса два супутники – Фобос і Деймос – приблизно в тих місцях, які були вказані у романі «Мандри Гуллівера». Їх реальні періоди обертання – 7,6 і 30,3 години.
Анатоль Франс. Острів пінгвінів
У сатиричному романі Анатоля Франса, написаному у 1908 році, в образі пінгвінів і ході розвитку їхньої цивілізації легко впізнати homo sapiens. Від заселення пінгвінів через столітню війну між пінгвінами і дельфінами, проголошення республіки й імперію генерала Трінко, яку він втратив, ледь завоювавши, цивілізація нарешті прийшла до демократії. У якій Асамблея негласно підпорядковувалася фінансовій олігархії. Анатоль Франс передбачив і світові війни з величезною кількістю жертв, й екологічні проблеми у великих містах (нестачу кисню, штучні продукти харчування), будову висотних будівель і повноцінну забудову під землею через брак місця на поверхні. У фіналі пінгвінська цивілізація була знищена терактами анархістів…а потім почала новий цикл розвитку від диких племен.
Джеймс Баллард. Висотка
Герой роману Джеймса Балларда 1975 року «Висотка» купує квартиру в надсучасній 40-поверхівці. ЖК повністю автономний – всередині є супермаркет, басейни та спортмайданчики, салон краси і початкова школа для дітей. Однак в подачі електрики і води починаються збої. Бідніші мешканці починають повставати проти пентхаусів, висотку закривають зсередини, і, переживши класову війну, вона перетворюється на окрему екосоціальну систему.
Безумовно, хмарочоси існували і в 1970-х, однак прагнення відокремити мешканців будинків від навколишнього світу у забудовників стає явним тільки зараз. А якщо розглядати сюжет роману як метафору перенаселення планети, що призводить до виснаження ресурсів і повернення до первісного способу життя, «Висотка» малює похмуре майбутнє.
Віктор Пєлєвін. S.N.U.F.F., Generation «П»
Крім блискучого опису 1990-х у пострадянському просторі, Віктор Пєлєвін у романі «Generation «П»» дуже близько підійшов до ідеї таргетованої реклами, появу якої пов’язують з бумом соцмереж. Роман був написаний у 1999 році, а Facebook, LinkedIn і MySpace були запущені у США в 2003-2004 роках.
В антиутопії «S.N.U.F.F.» автор описує світ, який живе під впливом інформаційних маніпуляцій. Багато хто вважає це роман, написаний у 2011 році, передвісником політичних подій останніх років. Але й це ще не все. У романі чоловіки живуть із жінками-андроїдами, і, як виявляється, сьогодні це вже далеко не фантастика. У 2018-му у Москві відкрився бордель з роботизованими ляльками, а за прогнозами футурологів, вже у 2030-х більше 10% статевих контактів буде між людьми та роботами.
Артур Кларк. Космічна Одіссея
У романі «2001. Космічна Одіссея» людство вже заселило Місяць і тепер підкорює космос далі у пошуках позаземного розуму. А ще воно активно користується «кишеньковими комп’ютерами». Роман був написаний у 1968 році, а перший планшет в звичному для нас вигляді був випущений Apple в 1993-му. Щоправда, у 1968-му Алан Кей створив свій Dynabook, який вважається прототипом мобільних комп’ютерів і, можливо, це послужило джерелом натхнення для Кларка.
Проте ще у 1945-му Артур припустив, що на орбіту Землі можна вивести штучні супутники. І поки він шкодував, що не запатентував ідею, після реальної появи таких супутників їхню орбіту стали називати «поясом Кларка» на честь письменника.
«2001. Космічна Одіссея» є початком тетралогії про підкорення космосу, наступним у якій був роман «2010: друга Одіссея».
Відомі фантасти брати Стругацькі були впевнені:
«Майбутнє не можна передбачити, але його можна винайти».
Так чи дійсно усі ці пророцтва – це дар художників слова? Або це прості збіги? Чи це ми, читачі, йдемо слідом за закликом улюблених книг, втілюючи їх ідеї в реальність?
