ru 
Кожна дитина, яка вже вміє говорити і сприймати навколишній світ крізь власне, а не батьківське, сприйняття – це унікальний мікрокосм, в якому відбуваються прості і водночас неймовірно складні у своїй простоті процеси. Маленький чоловічок починає ставити питання. І це не банальне «Чому трава зелена, а небо синє?», а вже набагато глибші роздуми. Чому не можна тягнути за хвіст кота – він же не може сказати, що йому боляче? Чому не можна говорити щось погане? Чому не можна бити того, хто молодший і слабший? Чому я відчуваю умиротворення, коли мама обіймає мене і гладить по голівці і за що мене лають? Що потрібно і можна робити, а що не можна? І найголовніше питання – чому це саме так?
Якщо в свої 2-3-4 роки дитина сприймає батьків як непорушний авторитет, і мамине-татове «Не можна» в поєднанні зі ляпанцем по попі є істиною в останній інстанції, то у малюка, якому 7-8, вже з’являються свої погляди на деякі речі. Це боляче, це неприємно, а це весело. І не завжди батьки можуть в простій і зрозумілій формі донести до свого чада, що те, що весело – не завжди правильно, а то, що цікаво – не завжди добре. І тут, звичайно ж, виникає безліч неоднозначних ситуацій. Емоції і почуття дитини, її вчинки і визначення власного «Я» в цьому світі – один з найскладніших процесів становлення особистості маленької людини. А значить, батьки повинні докласти максимум зусиль, щоб пояснити дитині, що ж ховається за словами «добре» і «погано» і допомогти малюкові самому визначати ту саму грань між дозволеним і недозволеним. І тут на допомогу прийдуть чудові книги Оскара Бреніф’є «Хто я?», «Що таке почуття?», «Що добре, а що погано?», які стануть путівниками малюка в цьому складному світі.
Батьки, які хочуть знайти в книгах Бреніф’є конкретні, деталізовані відповіді на одвічні загальнолюдські питання, будуть розчаровані – адже тут їх немає. Іменитий француз, на противагу іншим виданням подібного плану, не розжовує інформацію і не розкладає її по поличках. Навпаки. Бреніф’є ставить собі за мету діалог між дитиною і батьками, можливість поміркувати і обговорити, висловити свою думку і навести приклади з власних спостережень. Кожна глава книг розділена на свого роду підкатегорії. Перша – це загальне питання (Чи люблять мене батьки? Чому вони мене карають? Чи заздрю я своєму братику/сестричці? Для чого потрібні друзі? Що таке любов і чи добре це – бути закоханим?), а далі йдуть уточнюючі питання, на які дитина зможе знайти відповіді (Чи завжди покарання заслужене? Чи може хтось дражнити тебе люблячи? Чи можна якось продовжити любов? Хіба ти не зможеш гратися на самоті?). В кінці статті дається своєрідне авторське узагальнення і його думки і поради з приводу кожної теми. Але це не означає, що авторській точці зору слід сліпо слідувати. Оскар Бреніф’є давно відходить від методу «батога і пряника» у вихованні дітей, а, як автор, прагне до того, щоб дитина розвивалася і мислила не як копія тата або мами, а як самостійна особистість. А експерт ЮНЕСКО поганого не порадить, чи не так?
Чим корисні книги Оскара Бреніф’є?
• Великий шрифт і легкий виклад дозволить дати книгу в руки дитині, яка навчилася читати – і малюк зможе ознайомитися з книгою самостійно
• Теми, підняті Бреніф’є, актуальні для дитини будь-якого віку (та й батькам теж буде, над чим замислитися)
• Приклади і ситуації, наведені в книзі, інтуїтивно зрозумілі. Дитина зможе зіставити свою поведінку і поведінку оточуючих з тим, що подано в книзі, і зробити власні висновки
• Зміст книги легко запам’ятовується і не перевантажує дитину складною термінологією і стилем висловлювання
• Ілюстрації Сержа Блоха – варті найвищих похвал!
Що ж, батьки, приймайте до уваги інформацію
І – цікавих вам спільних обговорень!
