ru 
Багатьом книголюбам знайоме те почуття, коли хочеться продовжити час, проведений з улюбленими героями, вже після того, як перегорнув останню сторінку роману. Це одна з причин, чому ми радіємо екранізаціям літературних творів, адже так можна знову зустрітися з персонажами і навіть поглянути на них з іншого боку. Для шанувальників кінематографу є такий самий інструмент – новелізація, тобто перетворення фільму на книгу.
Із чим її їдять
Новелізація – це художня адаптація кінокартини, телевізійного серіалу, комп’ютерної гри, словом, будь-якого іншого медіапродукту у формі книги.
Це може здивувати, але у новелізації досить довга історія існування. Вона з’явилася майже 100 років тому, коли на книги стали перетворювати ще німе кіно. З перших популярних звукових фільмів книжкову форму отримав «Кінг-Конг» 1933 року. Пізніше, в міру того як кіноіндустрія продовжувала зростати, видавці почали випускати більше таких матеріалів. Наприкінці 1970-х романи, засновані на кіновсесвітах, уже продавалися мільйонами копій і приносили величезний прибуток кіностудіям. Наприклад, такими стали книги з франшиз «Чужий» і «Хижак», що перевидаються й досі («Чужой. Из теней», «Хищник. Официальная новеллизация»).
Вважається, що подібні видання мали більше сенсу до появи відеомагнітофонів і DVD-програвачів, а потім і широкодоступного інтернету. Раніше фільми виходили тільки в кінотеатрах, і часто про них більше ніхто не чув, тому найкращим способом заново пережити отримані від перегляду емоції була можливість «перечитати» їх у книжковому форматі. Проте навіть сьогодні, в епоху цифрових носіїв, люди продовжують купувати новелізації. Так фанати сильніше відчувають свою причетність до історії, яка їм подобається.
Випуск подібних книг тепер є важливим елементом промо-кампаній у великих кінематографічних проєктах. Письменники отримують за них десятки тисяч доларів, але гроші – це лише одна з причин, з яких вони беруться за новелізації. Зрештою, у літераторів теж є улюблені фільми.
При цьому багатьох критиків, які вважають, що новелізації завжди програють за художньою цінністю, легко спростовує той факт, що більшість письменників, які працювали у цьому жанрі, також є й визнаними авторами успішних оригінальних романів. Тепер на книгу перетворюють як фентезі («Аліта: бойовий ангел» за однойменним фільмом), так і авторське кіно, як у випадку зі сценаріями Ґільєрмо дель Торо («Лабіринт Фавна», «Форма воды»), і популярні телевізійні серіали («Ход королевы»).
Більш того, існує думка, що новелізації – це також відмінний спосіб виховати любов до книг у юного покоління. Вона поки не засвідчена соціологічними дослідженнями, але, судячи з кількості виданих книг за відомими мультфільмами, попит на них однозначно є. Серед таких новелізацій:
- Еріка Девід «Таинственный подарок» про пригоди персонажів мультфільму «Холодне серце»
- Сюзанна Френсіс «Ральф против Интернета»
- Сюзанна Френсіс «История игрушек – 4. Официальная новеллизация»
Новелізація vs Фанфіки
Безумовно, новелізації часто пишуть автори, які є шанувальниками того чи іншого фільму, проте ці офіційні перетворення кіносюжетів на книги спеціально замовляються продюсерами і видавництвами та створюються професіоналами літературної справи. При підготовці новелізації враховуються всі тонкощі інтелектуального права і письменники зобов’язані бути максимально близькими до сюжету оригінального продукту, хоча у деяких випадках допускається альтернативний розвиток подій за згоди сценаристів. Це і є ключові нюанси, що відрізняють новелізації від іншої фанатської літератури, фанфікшна.
Автори останнього – просто гарячі прихильники того чи іншого всесвіту, для яких написання фанфіку – це звичайне хобі. Вони добровільно відмовляються від усіх прав на персонажів та інші характерні риси оригінального сюжету й лише фантазують на тему. При цьому від початкового змісту, по суті, і залишаються тільки імена героїв. Взяти хоча б фанфіки, у яких Гаррі Поттер і Драко Мелфой – найкращі друзі, а про Рона Візлі там немає і згадки.
Курка чи яйце?
Розширення будь-якого всесвіту за межі первісної форми може спантеличувати: не завжди з легкістю можна визначити, на чому заснована книга – на грі чи на фільмі, або ж це взагалі екранізація, а не новелізація. Так, брати Стругацькі написали роман «Пікнік на узбіччі», а потім кіносценарій за його мотивами, який вийшов під назвою «Сталкер». Пізніше була створена комп’ютерна гра, у якій були задіяні ідеї як з роману, так і з його екранізації, – S.T.A.L.K.E.R. І тепер на видавничому ринку можна часто зустріти новелізації цієї гри. Оце шлях, правда ж?!
Таке ж запитання вже ставлять Джорджу Мартіну: продовження його саги, яке вийде після завершення популярного серіалу, що починався як екранізація, тепер буде вважатися все ще оригінальним твором чи вже альтернативною новелізацією?
Наведемо й інші приклади романів зі звивистим походженням:
- Олівер Боуден «Assassin’s Creed. Renaissance» (заснований на серії комп’ютерних ігор, за якими також був знятий художній фільм)
- Ненсі Голдер «Чудо-женщина. Официальная новеллизация» (створений за мотивами екранізації коміксу)
Із «Зоряними війнами» взагалі вийшло заплутано: кіностудія була настільки не впевнена в успіху першого епізоду, що ще на етапі його монтажу випустила у продаж новелізацію, щоб перевірити, чи варто запускати покази фільму в кінотеатрах. Що з цього вийшло, ми вже знаємо, а шанувальникам пропонуємо познайомитися з більш новими романами про цей всесвіт – «Траун» Тімоті Зана та коміксом «Боба Фетт мертв» Тома Тейлора.
Приємного читання!
