ru За вікном вже зовсім зима, загорнута у свої сніжні простирадла. Особливо затишними здаються тихі безвітряні снігопади, коли сидиш на підвіконні з чашкою теплого чаю або какао з маршмелоу, вкрившись улюбленою ковдрою, і читаєш щось з книжкових новинок, і на вулицю плавно спускаються сніжинки, одна за одною. А у кожної сніжинки – вже доведено – 6 промінчиків…
Промінчик перший. Дорогоцінний.
Магдалена Кармен Фріда Кало і Кальдерон стала відомою не одразу. Вона й художницею не збиралася бути, мріючи вступити до медичного. Погане здоров’я зруйнувало її плани, і їй залишалося тільки творити. Нехай навіть залишаючись у тіні чоловіка, Дієго Рівери, поки на її роботи не звернув увагу сюрреаліст Андре Бретон. Створюючи в основному автопортрети, вона змогла розповісти про багатовікову культуру і вивернути назовні жіночу сутність.
Завдяки книзі «ФРІДА», текст до якої написав Себастьян Перес, а ілюстрації – Бенжамен Лакомб, творчість і життя однієї з найбільш неординарних художниць ХХ століття заповнюються новими відтінками і глибинним сенсом. Її роботи вже давно стали більш, ніж барвистим відображенням мексиканських традицій і доколумбової міфології. Все частіше їх вважають також і символом фемінізму, настільки відверто і одночасно наївно в картинах Фріди зображується жінка, її життєвий досвід, світосприйняття крізь призму виключно жіночої долі.
Це невелике видання – як маленький скарб, тримаючи в руках який не знаєш, відчувати себе дитиною, яка радіє книжці з великими картинками і невеликою кількістю тексту, або захопленим дорослим, який розуміє глибину змісту і захоплюється формою. Шовковистість обкладинки, вирізані зі сторінок силуети, особливості мексиканської культури, історія цілої епохи та доля однієї маленької жінки на 76 сторінках насичених фарб.
Промінчик другий. Казковий
Фентезі Джессіки Таунсенд в оригіналі побачило світ наприкінці 2017 року. Однак ще до появи друкованої книги кіностудія 20th Century Fox («20-е століття Фокс») придбала права на екранізацію. Схоже, це вже є ознакою успіху і мимоволі викликає цікавість та повагу. У планах письменниці – сага «Невермур» з трьох книг, а у продюсерів студії – кіноісторія на кшталт «Гаррі Поттера», «Сутінок» і «Голодних ігор».
Головна героїня – проклята одинадцятирічна дівчинка, яку вже зібралися було ховати, оскільки це відповідає місцевим звичаям, як раптом їй вдалося уникнути цієї нещасливої долі. Ймовірно, не в такий вже поганий день вона народилася, як вважали інші жителі її рідного міста. Адже до цього від самої її появи на світ усі проблеми сусідів приписувалися їй – серцеві напади, епідемії, стихійні лиха і навіть якісь дрібниці, як здалося б жителю нашого світу, але не того, де росте Морріган Кроу, дочка видного політика, котра, однак, залишилася без матері. Для того, щоб позбутися шляху, що вважався її призначенням, і почати новий, сміливій героїні потрібно буде пройти випробування і подолати перешкоди, здобувши перемогу над іншими дітьми з магічними здібностями.
Роман Таунсенд обіцяє нам круговоріт підліткових пристрастей, чаклунства, дівочих мрій і крапельку чорного гумору.
Промінчик третій. Елегантний
Традиційне вітання європейця – рукостискання правою рукою. Таким чином на початку цивілізацій доводили, що у тебе немає зброї, і ти не можеш заподіяти шкоду своєму опонентові. Якщо ти не шульга, звісно. Саме тому в Індії прийнято вітати один одного обома руками. Так співрозмовники підкреслюють свої виключно добрі наміри.
Те, що ми зараз називаємо звичної ввічливістю, корінням сягає далеко вглиб історії. Дослідити, звідки етикет бере свій початок, взялися фіни Арі Турунен, письменник і культуролог, і Маркус Партанен, журналіст, продюсер і музичний критик. Автори переконані, що це найкращий спосіб пояснити, як правильно поводитися в різних ситуаціях, і з ними важко не погодитися. Їхня книга «Тільки після Вас. Всесвітня історія хороших манер» складається з 8 розділів, вступу і висновку, з якого, до речі, читач дізнається, що діти завжди є безпутніми в очах старших, в якому б столітті вони не жили. Письменники розглядають особливості жестів, постави, міміки, виразу емоцій, поведінки вихованої людини за столом або у Всесвітньому павутинні і роблять це в рівній мірі прискіпливо і з гумором. Чи будуть у книзі історії про те, як монархи мерзли, доки придворні розберуться, чия черга їх одягати, або чому при британському дворі для першого представлення королеві колись треба було вдягати застарілі і незручні сукні, – інтрига 🙂 Але точно буде, часто підкріплене цитатами з праць XVI століття, про те, що бігати і швидко ходити пристойній людині не слід, тому що потіти і пихкати недобре.
Свою роботу Арі Турунен і Маркус Партанен скромно порівнюють з трактатом Еразма Роттердамського «Про пристойність дитячої поведінки», який відрізнявся м’якістю в поясненнях і прагненням, у першу чергу, до формування творчої атмосфери. Тим більше, що етикет в наш час давно перестав бути зібранням умовностей, а скоріше трансформувався в одну з граней свободи.
Промінчик четвертий. Прогресивний
Більше 6000 років тому з’явилися перші міста. На сьогоднішній момент більше половини усього населення Землі – а це не більше не менше понад 3,5 мільярдів людей – це городяни, і кількість їх продовжує зростати.
Урбанізація, в якій спочатку були безперечні плюси для світової спільноти, зараз чітко дає зрозуміти: у неї є і недоліки. Однак ми в силах це змінити. Про це книга Чарльза Монтгомері «Щасливе місто. Як міське планування змінює наше життя».
Час, який середньостатистичний співробітник витрачає на те, щоб дістатися до робочого місця і назад, становить приблизно 2 години на день. Що, можливо, призводить в сумі до 4 років в дорозі за все життя. З них не менше 3 місяців ми, як правило, проводимо в заторах. Саме тому останнім часом у багатьох країнах стає все більш популярною віддалена робота з дому. І все частіше з ініціативи роботодавця. У деяких державах тим, хто все-таки приїхав в офіс, забезпечують обідній масаж або обідній сон у спеціально пристосованих для цього кімнатах відпочинку. Міста по всьому світу постійно вдосконалюють свою інфраструктуру, багато вкладаючи у велосипедні доріжки і розвиток громадського транспорту.
Усе це можливо в будь-якій точці нашої планети, але тільки за однієї умови: якщо ми самі цього захочемо. Якщо завтра в кожному будинку знайдеться хоч кілька людей, які відмовляться від автомобіля і пересядуть на велосипеди, заторів стане менше, а велосипедних доріжок – більше. Якщо хтось за прикладом жителів американських передмість розробить дизайн своєї вулиці і втілить його в життя своїми силами разом з сусідами, в нашому місті додасться краси і дружби. Тому що важливо не бути багатими, а відчувати себе такими. Набагато важливіше – бути щасливими, а ключ шукати у проактивності.
Як ощасливити себе та інших мешканців міста Чарльз Монтгомері детально розповів, керуючись реальними прикладами з усього світу.
Промінчик п’ятий. Святковий
Різдво – свято дива і сімейного затишку. У цей день традиційно проводять час з коханими людьми. І, звичайно, маленькі викрадачі наших сердець не залишаться без уваги. Вранці напевно вони встануть раніше за всіх і побіжать розпаковувати подарунки, які ще не встигли отримати на Новий рік. Потім усю родину чекатиме смачний сніданок з солодощами, різними смаколиками і кутею, яку ще вчора спробували з першою зіркою.
Щоб провести час з малюками з користю і з веселощами або здивувати їх цікавим подарунком, досить мати барвисте видання «Що приховує Різдво?». На кожній сторінці малюків чекають захоплюючі квести, в яких їм потрібно буде допомогти Солохи і Агрипині припинити сварки, підготувати подарунки, приготувати частування до Різдва. Різнокольорові сторінки коротко повідають про традиції найважливішого християнського свята і разом з тим навчать малечу рахувати, розрізняти, знаходити, фокусуючи свою увагу.
Книга «Що приховує Різдво?» навіть з розгаданими таємницями надовго стане улюбленою, тому що завжди буде невід’ємною частиною свята.
Промінчик шостий. Загадковий
У безлюдному лісі хтось та мешкає. Завжди є, кому напасти і на кого напасти. Може бути, нападник жадає золота, а жертви жадібні до бурштину. І який би мішок не розпоров убивця, він знайде там тільки «сонячний камінь».
Василь Тибель, автор роману «Бурштин», вважає своїм читачем кожного, хто любить читати і робить це із задоволенням, а своїм завданням як письменника бачить написання не одноразової розваги, а твору, який захочеться смакувати і перечитувати, розтягуючи на цитати. Його новий роман, відзначений третьою премією і дипломом «Коронації слова» року, що минає, саме такий. Це дивовижний світ, повний слов’янської міфології і в той же час гострий, соціальний і на злобу дня. Сам письменник зізнається, що його хобі пов’язане з екзотичними рослинами, і ця любов до природи і повага до її могутності читається і серед книжкових рядів.
Історія незаконного видобутку рівненського бурштину, зеленувато-золотистого каменю, відомого людині ще з часів палеоліту, розповідається автором як екшн-трилер, якому додають містицизму фольклорні мотиви. «Бурштин» – це новий етап як у творчому шляху автора, вже відзначеного «Коронацією слова» в 2015 і 2016 роках, так і в його дослідженні історії видобутку бурштину після того, як в 2017 році його твір «Бурштин з комахою всередині» було надруковано у збірці оповідань «Каландайка – бурштинові війни».
