ru 
Життя і смерть Михайла Опанасовича Булгакова, який народився 15 травня 1891 року у Києві, оточені безліччю легенд і містифікацій, як і його творчість. До 130-річчя Майстра ми підготували добірку його культових творів і ділимося цікавими фактами про них.
Мастер и Маргарита
Міф: Роман супроводжують нещастя і смерть.
Насправді: Прихильники теорії наводять як приклад пожежу в сусідів Булгакова, яка сталася через старий примус саме під час роботи письменника над сценою з котом Бегемотом і підпалом, і відмову самого автора від першої редакції роману, в якій особливу увагу було приділено Воланду. З чуток, Михайло Опанасович переписав роман, тому що його почали переслідувати невдачі: його п’єси знімали з репертуару, критики писали розгромні статті про його публікації. Окрім того, подейкують, що у будинку №10 на Садовій у Москві, де за сюжетом знаходилася «нехороша» квартира, досі періодично відбувається щось дивне.
Спроби перенести сюжет Булгакова на екран у режисерів часто супроводжувалися всілякими труднощами і навіть смертями акторів, проте у 1970 році Сеппо Валін, а слідом за ним Анджей Вайда в 1972-му зняли кінокартини за біблійними розділами «Master and Margarita» без будь-яких містичних перешкод («Пілат», «Пілат та інші»). Успішно та спокійно пройшли й екранізації всього роману югославського режисера Олександра Петровича (1972) і поляка Мацея Войтишка (1988).
Михайло та Олена Булгакови. Дневник Мастера и Маргариты
Щоденник Михайла Булгакова був вилучений під час одного з обшуків його квартири, проте збереглася його копія в архівах слідчих органів. До видання також увійшов щоденник Олени Сергіївни Булгакової, третьої й останньої дружини письменника, а також їхні листи.
Міф: Олена Булгакова була відьмою, а Михайло Булгаков – особисто знайомий з дияволом.
Насправді: Михайло Опанасович жартував, що його дружина – чаклунка, адже коли вони зустрілися, Олена попросила його зав’язати тасьму на її рукаві і нібито прив’язала письменника до себе на все життя. Пізніше Олена Сергіївна стала прототипом Марґарити. Окрім того, надприродному втручанню приписували успіх п’єс і дозволених цензурою творів Булгакова. Та й детальний опис Воланда у «Мастер и Маргарита» лише розпалював чутки про особисту дружбу письменника зі своїм героєм.
Записки юного врача. Морфий. Рассказы
Міф: Свої твори Михайло Булгаков писав під впливом наркотиків.
Насправді: Письменник дійсно був морфіністом до 1921 року. Працюючи лікарем, він прийняв протидифтерійні ліки для профілактики після однієї з операцій. Алергія на них була настільки болючою, що Булгаков скористався морфієм, від якого незабаром став залежним. Завдяки зусиллям його першої дружини Тетяни Лаппи і містичному випадку з видінням йому Гоголя під час однієї з ломок Михайло Опанасович подолав свою залежність, а потім припинив лікарську практику і влаштувався до газети. Усі його найкращі твори були написані після одужання. Історія хвороби і боротьби лежить в основі автобіографічних оповідань письменника «Записки юного врача» та повісті «Морфий».
Белая гвардия
Міф: У романі Булгаков залишив вказівку про те, де шукати скарб.
Насправді: Коштовності, які заховав один з персонажів «Белая гвардия», так і не знайшли. Найімовірніше, ця деталь була вигаданою, проте багато читачів були впевнені, що детальний опис будинку Турбіних та очевидний зв’язок роману з дитячими та юнацькими спогадами Михайла Булгакова свідчили про наявність захованого скарбу в київському будинку письменника. Однак ретельний обшук і навіть розбір стін будівлі не принесли успіху шукачам скарбів.
Дни Турбиных
Міф: Йосипу Сталіну дуже подобалася п’єса Булгакова «Дни Турбиных», і він відвідав її постановку у МХАТі більше 15 разів.
Насправді: Уперше про це згадав Віктор Петелін у своїй статті «М. А. Булгаков и „Дни Турбиных“» 1969 року для журналу «Огоньок». Відтоді ця інформація кочує з одного дослідження булгакознавців до іншого. При цьому документально цей факт не доведений. У збірнику спогадів про Булгакова, підготовленому Володимиром Лакшиним, є згадка про протоколи вистав МХАТу, де нібито зафіксовані ці 15 і більше разів, коли Сталін дивився «Дни Турбиных» на їхній сцені. Однак ці протоколи поки не знайдені, тому сьогодні набагато більш переконливим є напис, зроблений другою дружиною письменника Любов’ю Білозерською на полях статті про Булгакова, що зберігається зараз у його музеї:
«Это липа!»
Собаче серце
Міф: Михайло Булгаков любив кішок, тому що «кіт стародавня й недоторканна тварина».
Насправді: На перший погляд, так і є. І навіть у спогадах Любові Білозерської є вказівка, що їхнє кошеня Флюшка було прототипом Бегемота, якому належить знаменитий вираз про котів. Але у деяких джерелах прототипом цього булгаковського персонажа також називають тямущого пса письменника. І якщо придивитися до творчості Михайла Опанасовича уважніше, стає ясно, що для нього справжній друг – це собака. У знаменитій повісті «Собаче серце» автор називає Шарика до його перетворення «милим собакою». Справжнє жахіття – це вже Шариков, створений у результаті експерименту професора Преображенського. Вірними друзями зображені собака Понтія Пілата Банґа і Жак з фантастичної п’єси Булгакова «Адам и Ева», чий господар узяв його до себе ще цуценям.
Иван Васильевич. Батум
До збірки п’єс Михайла Булгакова «Иван Васильевич. Батум» увійшла також згадана раніше «Адам и Ева». І нехай ця частина творчості письменника не оточена такою кількістю містичних повір’їв, як інші його твори, вона не менш значуща. Більшість з п’єс не потребують представлення сьогодні, хоча були заборонені для друку багато років після їх створення автором. Так, комедія «Иван Васильевич», створена у 1934 році, не публікувалася, тому що у рисах Івана Грозного, випадково переміщеного у 1930-і роки, явно простежувалися риси Йосипа Сталіна. А ось п’єса про останній період життя Олександра Пушкіна була написана у 1937 році до 100-річчя поета і готувалася до постановки, але прем’єра відбулася лише у 1943-му. Її «найбільша таємниця», за словами автора, – у тому, що в п’єсі немає самого Пушкіна.
І поки одні намагаються знайти докази присутності містичних сил у житті Михайла Булгакова, а інші – їх спростувати, всі вони погоджуються в одному – у незаперечності його таланту.
