Поезія ніг: балети за мотивами літературних творів

Англійському поету і драматургу епохи класицизму Джону Драйдену належать слова:

«Танець – це поезія ніг».

Милуючись балетом, мимоволі з ним погоджуєшся. Наша стаття – про мистецтво, яке об’єднує магію музики, динаміку руху, грацію людського тіла і дух письменників, які створили сюжети, актуальні в усі часи.

З історії

Першим у світі балетним спектаклем вважається вистава, влаштована при дворі Катерини Медичі у 1581 році, – «Цирцея, або Комедійний балет королеви». Звичайно, танець існував і до цього. Однак на рубежі XVI-XVII століть він перестає бути супроводом драматичних виступів, і з’являється балет – самостійне мистецтво, що синтезує рух, музику, драматургію, сценографію.

Заступництво французьких королів зіграло чималу роль у його розвитку. «Марлезонський балет» був поставлений Людовіком XIII у Шантії насправді. А його син Людовик XIV у 1661 році створив Академію танцю. Її очолив П’єр Бошан, який розробив класифікацію танцювальних рухів, яка використовується у балетному світі досі: пліє (присідання), стрибки, піруети і фуете (обертання) і положення корпуса (арабески, аттітюди). Це він поклав в основу класичного танцю принцип виворотності ніг і придумав базові позиції для ніг і рук (пор де бра). Решта па є їх похідними.

Натхнення класиків

До XVIII ст. основою для лібрето зазвичай служили сюжети античних міфів й авторів (наприклад, історія кохання Ациса й Галатеї за поемою «Метаморфози» Овідія). Однак пізніше балетмейстери стали звертатися і до більш сучасних творів. Так, у 1830-му в Паризькій опері був поставлений балет «Манон Леско» за романом абата Прево. Через більш ніж 100 років ще одну спробу розповісти цю історію мовою танцю зробив К. Макміллан у Королівському театрі Ковент-Гарден. Особливістю цієї вистави була партитура, зібрана з різних творів композитора Ж. Массне, проте жоден фрагмент з його однойменної опери у неї не ввійшов.

Історія доводить, що класичні твори та їх «вічні» сюжети цікаві як читачам, так і митцям. Музику для балету за п’єсою В. Шекспіра «Ромео і Джульєтта» написали не менше 9 композиторів, а число постановок взагалі не злічити. Найбільшою популярністю користувалися музика П. І. Чайковського, Г. Берліоза і С. С. Прокоф’єва. Прем’єра на музику останнього відбулася у Брно у 1938 році, і тільки в 1940-му постановку дозволили в СРСР. Щоправда, спершу артисти трупи й оркестр відмовлялися брати участь у виставі з такою нестандартною ритмікою. Проте вона мала шалений успіх. Після екранізації цього балету в 1954-му і зарубіжних гастролей Большого театру «Ромео і Джульєтту» на музику Прокоф’єва ставили й Аштон, і Макміллан, і Нурієв у найкращих європейських театрах.

Однак не тільки композитори і хореографи прагнули до інновацій – автори лібрето часто трансформували сюжети з книг, як в разі балетів «Втрачені ілюзії» і «Пер Гюнт», наприклад.

Цікаво, що не завжди саме книга надихала творців вистави. До постановки балету «Анна Кареніна» Майю Плісецьку підштовхнула участь в екранізації роману, що супроводжувалася музикою Р. Щедріна. Вона ж була використана і для танцювальної вистави балерини, хоча в одному з лейтмотивів також була задіяна тема, написана П. І. Чайковським – автором музики для класичного балету «Анна Кареніна».

Композитор також написав музику до балету за мотивами повісті-казки Е. Т. А. Гофмана «Лускунчик», який став невід’ємною частиною театрального Різдва.

З балетів за творами української класики, мабуть, одним з найкрасивіших є «Лісова пісня» за драмою-феєрією Лесі Українки. Написаний у 1936 році, він вперше був поставлений в Києві лише після закінчення Другої світової війни. Пізніше його виконували на сценах Риги, Одеси, Харкова та Донецька. У 2010-му цей балет відкривав сезон у Національній опері України з солістом в ролі Лукаша Іваном Путровим, на той момент – прем’єром Королівського театру.

Сучасний танець

Сьогодні на сценах продовжують ставити класичні балети, проте багато хореографів прагнуть до нових форм танцю і до нестандартних літературних сюжетів.

У 2013-му Королівський балет Вінніпега (Канада) відкривав сезон балетом за романом М.Етвуд «Розповідь служниці» на музику Дж. Макміллана. Письменниця була присутня на прем’єрі.

У січні 2020-го пройшла прем’єра одноактного балету від Kyiv Modern Ballet за антиутопією Дж. Орвелла «1984». У ній були і нові пластичні рішення, й активна взаємодія артистів зі світлом, а для декорацій були використані 300 метрів ланцюгів, металева сітка і папір. Музичною основою послужила творчість ісландської віолончелістки Гільдур Гуднадоттір, авторки саундтрека до «Чорнобиля» та «Джокера», а також німецького піаніста Hauschka.

Kyiv Modern Ballet також відомий незвичайними постановками в хореографії Раду Поклітару за мотивами роману П. Меріме «Кармен», а також «Сплячої красуні», але не за казкою Шарля Перро, а за історією італійця Джамбаттиста Базіле.

Переказали Орвелла мовою танцю й артисти Northern Ballet у 2014-му. Британських митців ніколи не зупиняли труднощі. У 2011-му тріумфом Королівського театру став балет «Аліса в Країні чудес» на музику Джона Талбота, хоча роман Льюїса Керролла нелегко втілити на сцені. Тоді партію Джека і лицаря Серця виконав Сергій Полунін.

Звичайно, існує набагато більше балетів за мотивами літературних творів, і про них можна розповідати без кінця, однак найкраще просто купити квиток в театр і побачити все на власні очі. І до речі, книги надихали і балетмейстерів, і самих танцюристів. Це підтверджують слова Айседори Дункан: