Бріт-Марі і Уве були тут.  Буркотливі старигани Фредріка Бакмана.

Книги, Здесь была Бритт-Мари, Вторая жизнь Уве, Фредрик Бакман, 978-5-00131-006-8, 978-5-905891-97-7

Любимо ми Фредріка Бакмана, що тут скажеш… Чудовий автор, чудові герої…Ціла буря емоцій, яку підіймає в твоїй душі Уве, залишає терпкий післясмак зі співпереживання, образи, радості та віри в краще майбутнє. Ось і книга «Бріт-Марі була тут»  – книга, що викликає непідробні емоції, така ж приємна на смак, як і інші книги автора, ні на йоту не гірша і така ж тремтливо-самобутня.

Порівнюючи «Бріт-Марі була тут» з книгою «Чоловік на ім’я Уве», (рецензію на цю книгу можна знайти тут), можна виділити декілька дуже схожих сюжетних поворотів. Наприклад, обидва герої Бакмана – літні люди, самітники за покликом душі чи життєвими обставинами,  обидва мають певні схильності до своєрідних психічних розладів (так, дуже схоже, що ГГ страждають на обсесивно-компульсивний розлад, адже в обох прослідковується і надмірний педантизм, і потяг до ідеальної чистоти і незрушного порядку речей повсякденного вжитку ). І Уве, і Бріт-Марі не мають дітей, проте подеколи здається, що вони самі  наче маленькі дітлахи –  вередливі, зніжені і зовсім не пристосовані до життя. Проте, життя має сенс для обох, не зважаючи на те, що знаходять вони цей самий сенс не тоді, коли життя буяє навколо них, а в ті роки, коли люди зазвичай сидять в кріслах-гойдалках та бавлять-онуків-правнуків. Що ж,  Фредрік Бакман не був би Фредріком Бакманом, якби не зачаровував читача своєю майстерною подачею. В його книгах люди, яким  би ми, мабуть, зовсім не були раді в реальному  житті, стають милими та викликають співчуття. А Бріт-Марі… Бакман зміг замінити дратівливість, педантизм, перфекціонізм та недостатню соціалізованість героїні на веселку різнобарвних емоцій і почуттів. Стати футбольним тренером, завести друзів, позбутися комплексів – так, так і ще раз так! Письменник звертає увагу  на розуміння того, що кожен з нас за певних обставин може перетворитися на таку ж Бріт-Марі (або на такого ж Уве), але варто вдивитися в того, хто з першого погляду не сподобався, щоб зрозуміти – не треба рубати з плеча, не потрібно викреслювати з життя того, хто викликав неприязнь – адже з нього може вийти класний співрозмовник, чудовий коуч і один з найліпших друзів. Чому б і ні?

«Бріт-Марі була тут» – книга не сентиментальна, вона не викликає плачу і розкаяння. Скоріше, вона несе в собі заклик до того, що можна все життя дивитися на світ крізь брудну шибку і не помічати, яке різнобарв’я буяє навколо, а можна помити скло, повісити фіранки і поставити герань на підвіконня – і світ навколо подарує вам ту ж чистоту та затишок, який ви самі почали будувати навколо себе. Любіть себе, любіть книги Бакмана і залишайте у собі лише краще від Бріт-Марі!

Автор поста: Natalya

Більш за усе на світі полюбляю гарні книги, міцну каву та відсутність граматичних помилок у текстах :)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *