ru 
Ви коли-небудь чули про бібліотечних котів? Вони лащаться, коли ви читаєте, муркочуть у вас на колінах. Буває, загороджують сторінки хвостом, але хіба це важливо, коли поруч котик? У цю заспокійливу атмосферу ви можете зануритися не тільки вдома, але і в деяких бібліотеках.
На сьогодні широко відомо вже більше трьохсот таких котиків. І це тільки різного роду «селебріті» з США, Великобританії, Канади та Австралії. Скільки насправді хвостатих улюбленців мешкає в читальних залах, намагається порахувати спеціальне «Суспільство бібліотечних котів». Засноване воно було в 1987 році в США Філлісом Лахті. Його основна мета – зібрати інформацію про всіх вусатих в бібліотеках. На сьогодні в базу занесено близько 700 котів з різних куточків світу.
Бібліотечні котики: тоді і зараз
Традиція заводити котів в храмі знань йде ще з Давнього Єгипту. Звичайно, головним їхнім завданням було завзято захищати книжки від нападу гризунів.
Сьогодні ж бібліотечні коти далеко вийшли за межі звання простих вартових. Часто вони стають талісманами і користуються великою повагою серед співробітників і відвідувачів. Коти заспокоюють і привносять домашню, «пухнасту» атмосферу в читальні зали. А їх муркотіння безумовно знижує стрес і втому 🙂
Найзнаменитіші вусаті жителі бібліотек
Дьюї Рідмор Букс (з англійської – «Дьюї, який читає книжки»)
Історія про нього рознеслася по всьому світу завдяки книзі «Дьюи. Кот из библиотеки, который потряс весь мир», написаної Вікі Майрон. До того, як стати письменницею, Вікі більше 25 років працювала в бібліотеці у Спенсері (місто в штаті Айова). Саме тут жив знаменитий рижик Дьюї.
Його знайшли холодним січневим ранком 1988 року в одній з коробок з книгами, повернутими у храм знань. Маленький і замерзлий, він розтопив серце співробітників. Вони нагодували, зігріли, помили кошеня і попросили мерію залишити його у них. З тих пір Дьюї став не просто пухнастим жителем Спенсерскої бібліотеки, а й офіційним співробітником – на посаді «бібліотечний кіт». У нього був доброзичливий характер: він часто зустрічав відвідувачів біля порога і навіть спав у деяких на колінах.
За недовгий час Дьюї став мало не пам’яткою Спенсеру і знаменитістю всієї країни. Статті про нього виходили в газетах, йому писали тисячі листів, а про його пригоди навіть було знято фільм.
Помер рудий кіт в кінці 2006 року. І як заповіт від його імені був написаний звід правил, яких повинен дотримуватися порядний бібліотечний кіт. Ось деякі з них:
- Бути привітним і милим котиком з усіма, хто звертає на тебе увагу.
- Розважати гостей і працівників бібліотеки всілякими смішними витівками. Коли? Як тільки, так відразу!
- Якщо потрібна додаткова увага, вистрибувати на стіл, лягати на документи, з якими працюють, загороджувати хвостом, лапами і вухами комп’ютерний монітор.
- Час від часу бігати по сходах, щоб зберегти атлетичну фігуру.
- Допомогти людям засвоїти правило, що всі коробки – твоя і тільки твоя власність. Використовувати їх для сну або гри – вирішувати тобі.
Триногий Джаспер
Рудий кіт Джаспер втратив задню лапку в аварії, через що колишні господарі відмовилися від нього. Заступник бібліотекаря з Кембріджу, Саймон Фрост, забрав бідолаху додому і одного разу приніс Джаспера на роботу. Це був фурор. Рижик завоював абсолютну увагу студентів університету.
Через деякий час після цього випадку кіт офіційно став талісманом бібліотеки Кембріджу. Він допомагає студентам знімати стрес під час підготовки до складних іспитів і зменшує біль від розлуки з домашніми улюбленцями.
Кішка Моллі
Бібліотека містечка Апл в штаті Техас – затишний будиночок кішки Моллі. Крім муркотіння і радості очей, Моллі дарує відвідувачам ще один сюрприз – заспокійливий масаж шиї для розслаблення. Звичайно, вона робить його тільки за власним бажанням, але до чого ж приємно!
Кішечку настільки люблять відвідувачі, що одного разу один з них вирішив таємно забрати її додому. На щастя, він повернув Моллі у її рідній читальний зал (його собака відмовилася ділити любов господаря з кимось муркотливим).
Браузер з Уайт Сетлмент
З цим пухнастиком пов’язана історія про боротьбу міської ради і 80 000 чоловік з усього світу.
У 2010 році співробітники бібліотеки у невеликому техаському місті забрали з притулку кошеня, щоб те захищало книжки від мишей (і щоб душу радувало, куди ж без цього). Браузер відмінно вписався в книжкове суспільство. Його всі любили, а діти, приходячи погладити котика, поступово полюбили читати.
Це тривало близько шести років, поки міська рада не сказала «видалити» кота з храму знань протягом місяця. Їхні аргументи – алергія у відвідувачів і неможливість почати ремонт бібліотеки.
З винесеним вироком не погодилися численні шанувальники Браузера. Вони проголосили його надбанням суспільства і створили петицію, яку підписало 700 осіб з Уайт Сетлменту. Після того, як її опублікували в інтернеті, на захист бібліотечного кота піднялися жителі США, Європи, Австралії та Малайзії. Петиція миттєво зібрала майже 80 000 голосів за те, щоб залишити Браузера в бібліотеці.
З таким напором мерія вже не могла боротися, тому історія кота отримала довгоочікуваний happy end. Котик залишився в своєму рідному домі, наповненому книгами.
Пейдж з Гледстоун, якій не вистачає адреналіну
У бібліотеці штату Орегон теж з’явилася бібліотечна кішка. Правда, з нею були пов’язані дивні і трохи таємничі події. Майже щоночі в приміщенні бібліотеки спрацьовувала сигналізація. Поліцейські приїжджали і не знаходили жодного сліду пограбування. Через деякий час стало зрозуміло, що саме Пейдж запускає сигнал тривоги, але як – залишалося загадкою (адже він не повинен спрацьовувати на маленьку улюбленицю, яка гуляла по приміщенню).
Але все таємне стає явним, і ця історія – не виняток. Виявилося, в Пейдж живе частка здорового авантюризму, і вона любить хвацько кататися по бильцях високої драбини. На це і реагували датчики.
Бібліотечні котики живуть не тільки в США, але і Великобританії, Австралії, Канаді, Україні, Росії та інших країнах. Вони незмінно піднімають настрій і роблять читання в громадському місці більш домашнім і затишним.
А ви колись чули про котів, що живуть в бібліотеках?
