Альтернативні фінали класичних творів: що могло трапитися з Піноккіо і Євгеном Онєгіним?

Статья, Альтернативные финалы классических произведений, Около книг

Ви читаєте книжку, захоплюєтеся сюжетом, не можете відірватися і хочете швидше дійти до останньої сторінки, щоб дізнатися, чим же закінчилася вже така улюблена історія. І тут розчарування: «Як же, чому ця історія закінчилась ТАК?». Ваші очікування не виправдані, хеппі-енду або яскравого фіналу немає і ніколи не буде. Але що, якщо все ж таки буде?

«Комерсант Weekend» проаналізував класичну літературу і дізнався, що їх фінали могли бути абсолютно іншими. Звичайно, те, що написано пером, того не вивезеш і волом, але хоч на хвилиночку можна уявити, що життя героїв повернулося в іншому напрямку. Як саме, читайте далі.

«Євгеній Онєгін» Олександр Пушкін

Що, якщо я вам скажу, що за первісним задумом самого Пушкіна, Онєгін і Тетяна повинні були разом втекти? Так, саме так і було. Але планам Олександра Сергійовича завадила його сестра Ольга (він навіть потім її звинувачував, що вона зіпсувала його улюбленого «Євгенія Онєгіна»). Ольга таємно повінчалася зі своїм коханим, хоча вся сім’я була проти цього. Після такого життєвого повороту Євген вже не міг відвезти від сім’ї Тетяну Ларіну. Письменникові довелося залишити відому всім сумну кінцівку: занадто пізнє усвідомлення любові і категорична відмова бути разом.

«Ромео і Джульєтта» Вільям Шекспір

У цій історії Шекспір був беззаперечний: його п’єса мала закінчитися трагедією. Але в 30-х роках XX століття радянський композитор Сергій Прокоф’єв захотів переграти знамениту п’єсу «Ромео і Джульєтта» і влаштувати коханим таємну втечу від батьків. На жаль, в московському Великому театрі відмовилися відхилятися від шекспірівської версії, і Ромео і Джульєтта так і не дочекалися щасливого кінця.

«Пітер Пен і Венді» Джеймс Баррі

За класичною версією після того, як Венді відлітає назад в Лондон і дорослішає, Пітер знову прилітає і забирає вже її доньку Маргарет в Неверленд. Але Джеймс Баррі серйозно роздумував над тим, щоб залишити Пітера і Венді разом. У цій версії «Пітер Пен і Венді» вони повинні були знайти в Кенсінгтонських садах дитину, щоб той дбав про хлопчика, який не хотів дорослішати, коли Венді виросте.

«1984» Джордж Орвелл

Існує два видання знаменитого роману «1984»: на перший погляд, вони однакові, але одна суттєва дрібниця повністю змінює основний сенс книжки. Пройшовши тортури О’Браєна, головний герой Вінстон Сміт відрікся від своїх ідеалів і любові до Джулії. Але чи до кінця? Виводячи на барному столі рівняння «2 + 2 =», він не ставить в кінці «5», як зробив би справжній прихильник партії і Старшого Брата. Він залишає рівняння відкритим, а значить, є невелика надія, що в ньому ще живуть ідеали і сили для боротьби. Правда, невідомо, ця зміна – всього лише помилка видавництва або рішення самого Джорджа Орвелла, який активно допомагав готувати друге видання до публікації.

«Золоте теля» Ільф і Петров

Замість обібраного до нитки румунськими прикордонниками Остапа Бендера читачі могли побачити в романі зовсім іншу картину. У початковій редакції «Золотого теля» Ілля Ільф і Євген Петров хотіли залишити Остапа і Зосю Синицьку щасливими молодятами. В кінці книги вони виходили з РАГСу, і у них все тільки починалося.

«Великі сподівання» Чарльз Діккенс

У першій редакції роману «Великі сподівання» письменник зовсім не збирався залишати Філіпа Пірріпа і Естеллу вирушаючими від похмурих руїн будинку міс Гевішем в спільне щасливе життя. Такий райдужний фінал порадив Чарльзу Діккенсу його друг, письменник Едвард Бульвер-Літтон. Випадкова зустріч героїв повинна була бути холодною: Естелла знову заміжня, і вона вже ніколи не змогла б бути разом з Піпом.

«Пригоди Піноккіо» Карло Коллоді

А ця історія італійського письменника аж ніяк не була добродушною казкою на самому початку. Карло Коллоді хотів убити дерев’яного хлопчика: його б повісили на дубі Кіт і Лисиця. Нам пощастило, що редактор «Газети для дітей», де були вперше надруковані «Пригоди Піноккіо», відрадив його. Адже перетворення італійського Буратіно на справжнього хлопчика – той повчальний фінал, якого заслуговують дорослі і діти.

«Сніданок у Тіффані» Трумен Капоте

Після екранізації новели «Сніданок у Тіффані» американського письменника багато людей стали асоціювати цю історію виключно з кінофільмом та Одрі Гепберн. Але сценаристи фільму перевернули класичну кінцівку догори дном. У новелі Трумена Капоте Холлі Ґолайтлі так і не вдалося розшукати кота, і їй довелося виїхати в Південну Америку.

«Десять негренят» Агата Крісті

Роман «Десять негренят» завоював величезне визнання у свій час, і драматурги хотіли поставити за його мотивами виставу в театрі. Агата Крісті вирішила взятися за переробку твору в п’єсу сама. І в ній фінал вийшов більш оптимістичним (на радість читачам). Тут вже не вмирали всі гості, які прибули на острів: двоє героїв вижили і навіть були виправдані. Віра не прийшла на допомогу потопаючому вихованцеві через дядька, який бажав отримати його спадок. А Філіп Ломбард не кинув помирати 20 осіб з експедиції, а просто пішов по допомогу, але повернувся занадто пізно.

«Король Лір» Вільям Шекспір

Английський придворний поет Наум Тейт вирішив переінакшити п’єсу великого Шекспіра, зробивши з «Короля Ліра» мелодраму. У ній вмирали тільки двоє старших дочок Ліра, а королю Британії повертали престол. Але він відмовлявся від корони, віддавши її своїй молодшій доньці. Версію п’єси Тейта грали в театрах Англії протягом 164 років, поки в кінці XIX століття не відновили справедливість і не повернули справжню шекспірівську трагедію.

«Мобі Дік» Герман Мелвілл

Початкова, більш сумна, версія «Мобі Діка» чимось не догодила редакторам, і вони вирішили «вирізати» з роману 10 рядків, які повністю змінювали фінал. Герман Мелвілл не збирався залишати Ізмаїла живим: він разом з кораблем повинен був потонути в морській безодні. Також в наступних редакціях твору прибрали фрагменти, що розповідають про статеве життя білих китів.

«Франкенштайн, або Сучасний Прометей» Мері Шеллі

А у роману «Франкенштайн» навпаки з’явився хеппі-енд завдяки американському кінорежисеру Джеймсу Сірл Доулі в 1910 році. Він вирішив залишити Віктора Франкенштайна і його наречену цілими і неушкодженими. У версії сценариста Чудовисько просто зникає, побачивши своє відображення в дзеркалі, і головні герої залишаються живі.

«Анна Кареніна» Лев Толстой

Читачі знаменитого роману «Анна Кареніна» російського класика могли так і не дізнатися, що доньку Анни і Вронського став виховувати її чоловік – Олексій Каренін. Левін б так і не знайшов духовне прозріння і не перейнявся б любов’ю до власної дитини. Також впливовий публіцист того часу Михайло Катков відмовився друкувати в «Російському віснику» кінцівку, в якій Лев Толстой засуджує російських добровольців в Сербії.

«Доводы рассудка» Джейн Остін

Перший фінал роману «Доводы рассудка» проіснував лише кілька місяців в 1816 році, до тих пір поки сама Джейн не вирішила його змінити на більш ефектний. Замість спокійної розмови між Енн Елліот і Уентвортом про те, що вони все ще люблять один одного і даремно розірвали заручини, письменниця написала більш напружену колізію. Тепер капітан дізнавався про любов Енн випадково: він підслухав розмову улюбленої з Харвіллом. І вирішив написати їй листа, щоб вона вирішила його подальшу долю.

«Механічний апельсин» Ентоні Берджес

У романі «Механічний апельсин» Ентоні Берджеса в кінці залишилася хоч невелика надія на добро в серці головного героя: незважаючи на те, що підліток знову міг повернутися до насильства, він вирішив відмовитися від нього. Але екранізація 1971 року, знята Стенлі Кубриком, показує більш похмуру реальність. Алекса перестало нудити від насильства, і він каже, що тепер повністю зцілився.

А який альтернативний фінал здався вам найбільш шокуючим?

Автор поста: Анастасия Тивикова

Люблю гладити котиків, пити каву і писати про те, що зворушує. Обожнюю книжки, які залишають відбиток в душі і огортають особливою атмосферою.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *