ru 
Історія мого знайомства з книгою «Як подорожувати з лососем» почалася з однойменного есе, прочитаного мною на Фейсбуці у якості дорожньої розваги. Першою думкою при погляді на назву лонгріда було – це що, есе про те, що чекає лосося на шляху з точки А в точку Б? Але чому тоді стільки захоплених коментарів? Певно, це щось архіцікаве! Прочитавши і відсміявшись, я глянула на ім’я автора – і не повірила своїм очам. Еко?! Змістовний, вдумливий, серйозний Умберто Еко написав цю саркастичну красу? Не може бути! І ось, я тримаю в руках друковане видання «Як подорожувати …» в оксамитовій на дотик обкладинці і не можу натішитися новому придбанню. Смішно, іскрометно і зовсім не схоже на попередні прочитані книги знаменитого італійця. І що важливо – книга дуже нетривіальна і допоможе кожному читачеві як відкрити для себе Еко як автора, так і подивитися на його творчість зовсім з іншого ракурсу.
Дане видання – відмінна таблетка від поганого настрою, що дозволяє поглянути на злободенні реалії з іронією і хльостким, але не глузливим гумором. І не дивлячись на те, що збірка створювалася протягом великого часового проміжку (з 1975 по 2014 рік), вона ні на йоту не втратила своєї актуальності. Окремої уваги заслуговують замітки, створені в період з 2000 по 2014 рік, адже тут читач знайде те, з чим стикається зараз повсюдно – спам і вплив мас-медіа, нову систему цінностей і погано зварену каву, бюрократію і людську недалекоглядність. Формулювання автора вражаючі, ставлення до життя, побуту і людства – легке, трохи буркотливе, але неймовірно миле. Елемент самовпізнавання присутній практично в кожному есе – так, це відбувалося і зі мною (моїм другом, сусідом, кішкою)! Ну, і звідки б Ви ще дізналися, як:
- стати мальтійським лицарем
- впоратися з чортовим кавником
- не дізнатися, котра година
- не говорити про футбол
- карати за спам
- і, звичайно, Як подорожувати з лососем?
«Як подорожувати з лососем» – це тонкий, не пересичений науковими калоріями і приправлений італійським темпераментом літературний делікатес, смак якого оцінять як представники старшого покоління, так і молоді любителі якісної літератури. Книга залишає після себе післясмак змістовного діалогу з досвідченим другом. Тон цієї бесіди змінюється з кумедного на злегка роздратований, з сумного на повчальний, але не викликає дискомфорту. Швидше, читач відчує легкий смуток від того, що бесіда закінчилася, і, на жаль, ніколи більше не відновиться. У 2016 році сеньйор Еко загорнув свого, тепер вже незіпсованого, лосося в газетку, помахав нам на прощання, сів у таксі з водієм, у якого точно є решта, і поїхав на чорному «Фіаті» в вічну ніч. Але ми все ще подумки ведемо з ним розмови про те, як займатися філософією на дому і як пояснити наявність домашньої бібліотеки, як відгородитися від карнавалу, в який перетворилося наше життя і як їсти морозиво… І це – головна особливість прекрасної книги, яка стане вашим мовчазним співрозмовником в будь-який, навіть найабсурднішій, життєвій ситуації.
