ru 
Це, можливо, близьке, проте не точне тлумачення слова “візіонери”, яким ефектно названа робота Марка Гетлейна й Аннабель Говард про мистецтво ХХ сторіччя. 75 ключових фігур авангардизму й акціонізму і 150 розворотів яскравого альбому з репродукціями і фотографіями – це “Арт-візіонери”.
Слово прийшло до нас із французької (visionnaire) і походить від латинського visio, тобто видіння. Візіонер – це той, у кого мимоволі виникають образи та картини, які матеріально в нашому світі ніяк не виражені, однак сприймаються провидцем як реальні, але такі, що приходять з інших вимірів. Таким чином, видання присвячене тим, хто через мистецтво опановує наш світ, заглядаючи за рамки звичного, за межі стереотипів, переосмислюючи і доповнюючи його. В епоху Інстаграму цих митців, мабуть, можна назвати інфлюенсерами свого часу – лідерами думок, першопроходцями і розповсюджувачами нових ідей – в образотворчому мистецтві, хоча всі, про кого йде мова в книзі, виходять у своїй творчості за його межі.
Ми можемо бачити шафу, а Ілля та Емілія Кабакови бачать радянське минуле. Ми можемо бачити пагорб, а Роберт Смітсон – мольберт, тому що, на його думку, “природа ніколи не буває довершена”. Кожному артисту присвячена стаття, і в книзі вони розташовані у хронологічному порядку, починаючи з Василя Кандинського і закінчуючи Олафуром Еліассоном. У кожному розділі – коротка характеристика творчості художника, щонайменше три його найбільш знакові роботи, графік з основними віхами його біографії і цитата героя статті про його уявлення про мистецтво як таке. Як у Анрі Матісса: “Я мрію про мистецтво врівноважене, чисте…”.
