ru 
Озброївшись своїми п’ятьма почуттями, а також телескопами, мікроскопами, массспектрометрами, сейсмографами, магнітометрами, прискорювачами і детекторами частинок у всьому електромагнітному діапазоні, ми досліджуємо Всесвіт і називаємо ці захоплюючі пригоди наукою.
Ніл Деграсс Тайсон «Смерть у чорній дірі та інші дрібні космічні неприємності»
Ще на початку цього тижня, 25 грудня, жителі планети Земля відзначали Різдво Христове в більш ніж 100 країнах світу. А Ніл Деграсс Тайсон, як і в попередні роки, відзначав народження Ісаака Ньютона. Його твіт, який вперше був опублікований у 2015 році, до цього дня цитують і розшерюють у соцмережах прихильники природознавства: «У цей день, давним-давно, дитя народилося, яке в 30 років змінило світ. З Днем народження, Ісаак Ньютон, який народився 25 грудня 1642 року». У Ніла Деграсса Тайсона, вченого-астрофізика, директора Хайден Планетарію – філії Американського музею природничої історії в Нью-Йорку, більше 13 мільйонів фоловерів у Твіттері й більше 4 мільйонів у Фейсбуці. І це лише один з його способів досягти своєї мети – популяризації науки.
Звідки
Знати звідки ти прийшов не менш важливо, ніж знати, куди ти прямуєш.
Ніл Деграсс Тайсон, Дональд Голдсміт «Історія всього. 14 мільярдів років космічної еволюції»
Ніл народився і виріс у Бронксі, в дуже дружній родині соціолога Сіріла Деграсса Тайсона, який працював комісаром з кадрів при мері Нью-Йорка Джоні Ліндсеї, і геронтолога Санчіти Феліціано Тайсон. Середній син серед трьох дітей, він закохався у нічне небо й Хайден Планетарій, ще коли йому було 9 років. Випускник Старшої школи Природничих наук у Бронксі (Bronx High School of Science) потім отримав звання бакалавра з фізики у Гарварді і захистив докторську дисертацію з астрофізики у Колумбійському університеті. І те, що він очолив філію музею і керує нею ось уже 20 років, Ніл вважає виключно своєю заслугою, для якої він багато працював всупереч, а не завдяки. У Штатах середини минулого століття йому, юному учневі, студенту, молодому фахівцеві, коли, здавалося б, повинні були відкриватися всі двері і можливості, доводилося долати знову і знову расові стереотипи. Він впорався, тому що дійсно був захоплений тим, чим займався, – дослідженням Всесвіту.
Де
Космічний світогляд показує, що Земля – суща порошинка. Але ця порошинка нам дорога, і поки що у нас немає іншої домівки.
Ніл Деграсс Тайсон «Астрофізика для тих, хто цінує час»
Любов до всього неосяжного космосу і нашої маленької, але прекрасної планети в ньому пронизує все, що робить і до чого торкається Ніл Тайсон. Хоча своєю улюбленою планетою в Сонячній системі він називає Сатурн. Його кабінет в Хайден Планетарії прикрашає лампа Сатурн, а також майже двометрова модель ракети Saturn V. Позаду його столу на стіні – репродукція картини Ван Гога «Зоряна ніч». І навіть кришка його ноутбука – та ж «Зоряна ніч». Космічні мотиви всюди, навіть на краватках, кинутих на вішаку, і на вже порожній бляшанці з-під ананасів, так само, як і наукові праці на книжкових полицях, грамоти та сертифікати, що перетворює його робоче місце в мікс астрофізичної лабораторії і мрії того самого дев’ятирічного хлопчика, закоханого в позамежне.
Як
Люди полюбляють, коли вони розуміють щось, що до цього вони вважали тим, що вони не зможуть зрозуміти.
Ніл Деграсс Тайсон. З виступу на зустрічі з Програми виключних дослідницьких можливостей Медичного інституту Говарда Г’юза, 15-16 травня 2008 (Exceptional Research Opportunities Program meeting, HHMI)
Популяризація науки в житті Ніла Деграсса Тайсона дійсно займає місце чи не важливіше, ніж сама наука. У своїх інтерв’ю він дуже часто говорить про необхідність вдосконалення сучасної освітньої системи. Правда, свою думку про те, які саме кроки в напрямку такої реформи потрібно зробити, Ніл Тайсон поки остаточно не сформував і не висловив, тому що, як і в усьому, він хоче дослідити об’єкт з усіх боків і лише потім надати висновок. Поки вся ця робота відбувається в його голові, він лише служить науці й освіті так, як може і вважає за потрібне.
Публіцистика
Початком 1990-х датуються його перші дослідницькі статті, а з 1995 по 2005 Тайсон веде колонку «Всесвіт» у журналі «Природнича історія». Він також виступає на багатьох наукових конференціях, в збірниках яких можна прочитати про результати його роботи.
Радіо і телебачення
Уже в новому тисячолітті Ніл поступово перетворюється на телезірку, використовуючи телебачення як платформу, з якої він ділиться своїми знаннями і любов’ю до науки про космос.
Саме будучи гостем таких телепрограм як The Colbert Report, The Daily Show і BBC Horizon, Тайсон вперше привселюдно заявив про те, що вважає некоректною класифікацію космічних об’єктів, за якою Плутон вважався 9-ю планетою Сонячної системи. Безумовно, це викликало протест, однак у 2006 році Міжнародний астрономічний союз погодився, розділивши планети на земну групу, газових гігантів і карликові планети, до яких тепер і відноситься Плутон, перебуваючи вже за межами Сонячної системи.
Починаючи з 2006, Тайсон брав участь у 5 сезонах програми NOVA ScienceNOW («Наука ТЕПЕР») на телеканалі PBS. У 2009 році вчений у жартівливій манері розповідав про секрети Всесвіту в радіопрограмі StarTalk («Розмова про зірки»), випуски якої зараз доступні на iTunes. Через 5 років їх відзняли і транслювали на телеканалі National Geographic, а також видали однойменною книгою, яка доступна і російськомовному читачеві. Остання більше схожа на комікс або кольорову енциклопедію, настільки яскраво вона ілюстрована, і вабить негайно підкорити простори космосу, одночасно розповідаючи, що потрібно взяти з собою на Марс.
Прагнучи привернути увагу якомога ширшої аудиторії до науки, Ніл Деграсс Тайсон з’являється у ролі камео в серіалах «Зоряна брама: Атлантида» та «Теорія великого вибуху», з 2014 року веде документальний серіал «Космос: простір і час», знімається у фільмі «Бетмен проти Супермена» 2016 року, знову в ролі самого себе.
ПК й Інтернет
В епоху Інтернету не залишилися без уваги вченого соціальні мережі – Twitter, YouTube, Facebook і навіть Instagram.
А в 2019 році має побачити світ одне з його новітніх творінь – відеогра «Космічна Одіссея» («Space Odyssey»), у якій юним дослідникам потрібно підкорити простори Всесвіту, паралельно вивчаючи закони, за якими вона існує, і витоки її походження.
Книги
Одночасно з усім цим Ніл Деграсс Тайсон встигає ще одну дуже важливу і необхідну для його місії річ – писати книги. Його бібліографія налічує не менше 15 основних видань, написаних у тому числі в співавторстві з іншими вченими:
Merlin’s Tour of the Universe (1989).
Universe Down to Earth (1994).
Just Visiting This Planet (1998).
One Universe: At Home in the Cosmos (2000).
Cosmic Horizons: Astronomy at the Cutting Edge (2000).
City of Stars: A New Yorker’s Guide to the Cosmos (2002).
My Favorite Universe (2003).
Origins: Fourteen Billion Years of Cosmic Evolution / Історія всього. 14 мільярдів років космічної еволюції (2004).
The Sky Is Not the Limit: Adventures of an Urban Astrophysicist (2004).
Death by Black Hole: And Other Cosmic Quandaries / Смерть у чорній дірі та інші дрібні космічні неприємності (2007).
The Pluto Files: The Rise and Fall of America’s Favorite Planet (2009).
Space Chronicles: Facing the Ultimate Frontier (2012).
Welcome to the Universe: An Astrophysical Tour / Велика космічна подорож (2016).
Astrophysics for People in a Hurry / Астрофизика с космической скоростью, или Великие тайны Вселенной для тех, кому некогда / Астрофізика для тих, хто цінує час (2017).
Accessory to War: The Unspoken Alliance Between Astrophysics and the Military (2018).
Спільно з Дональдом Голдсмітом Ніл Деграсс Тайсон не поспішаючи проводить читача за руку крізь мільярди років існування Всесвіту від його зародження і до наших днів в книзі «Історія всього». Разом з тим він міркує про походження науки, всього живого і неживого і про пошук самих себе і свого місця у цьому дивовижному світі, який, як виявляється, набагато більше, ніж ми могли собі навіть уявити. Автори нагадують, що ми живемо на цій планеті, тому що багато-багато років тому «десь у космосі вибухнула незліченна кількість зірок». Як з’явилися світло і темрява, чому галактики виглядають саме так, чи можемо ми, живучи на піщинці серед нескінченного космічного пляжу, зрозуміти пристрій світоустрою… Ніл Деграсс Тайсон часто зізнається, що він перш за все ставить питання, а не дає на них відповіді, і це ще один спосіб змусити його читача думати, досліджувати, тягнутися до науки.
У збірці його кращих есеїв «Смерть у чорній дірі» Тайсон, як і завжди, провокує читача незвичайними висловлюваннями і порівняннями, при цьому на простих прикладах пояснюючи йому, як влаштований цей світ. Так, вчений говорить, що обов’язково потрібно запам’ятати, що величини температур не можуть додаватися, як це відбувається з об’ємом або масою. Запам’ятати це легко: дві людини в ліжку з температурою тіла 37℃ (98,6°F) не перетворюються на піч під покривалом з температурою 197,2°F.
Авторами «Великої космічної подорожі», крім Ніла Тайсона, виступили ще двоє його колег – професори Прінстонського університету Майкл Стросс і Дж. Річард Готт. Лекції всіх трьох і стали основою книги – про зорі, галактики, життя на Землі і за її межами, теорію відносності Ейнштейна і майбутнє людства в таємничому Всесвіті.
До однієї зі своїх останніх книг – «Астрофізика для тих, хто цінує час» – сам вчений ставиться з особливою симпатією. Вона на диво легко читається, тому що спеціально створена для максимально широкої аудиторії з коротким і змістовним описом основних космічних процесів. Головні риси, які повинні відрізняти читача Ніла Тайсона, – це цікавість, бо «люди, які вважають, що все знають, або ніколи не шукали, або ніколи не натрапляли на межу звіданого і незвіданого Всесвіту», і любов до цього величезного світу, бо не стільки ми «живемо у Всесвіті – Всесвіт живе у нас».
Per aspera ad astra
У будь-якій заяві мають значення докази. Докази – це те, що завжди має значення.
Ніл Деграсс Тайсон. З його публікації у Facebook «Стосовно звинувачень»
2018 рік завершується для відомого астрофізика непросто – трьома звинуваченнями в сексуальних домаганнях і харассменті, які активно підтримав рух #MeToo. Одне з них, до речі, – наслідок його надмірного захоплення космічною темою, яка на цей раз знайшла вираження в татуюванні його колеги, яку він занадто наполегливо розглядав, перевіряючи чи є в зображенні Сонячної системи Плутон. Тайсон відповів на звинувачення, не зраджуючи себе і закликавши на допомогу раціо і вимірні докази. Ще 10 років тому на виступі у Нью-Йоркської Академії наук Тайсон підкреслив, що наші п’ять органів почуттів сприймають світ навколо фальшиво і неправильно і потребують допомоги науки.
Яким би не був результат розслідування, через яке вченому вже довелося скасувати ряд виступів, поза сумнівами його ім’я вже вписане в історію науки про Всесвіт. У буквальному сенсі: «Я тепер теж відповідальний за один шматочок міжпланетної речовини в Сонячній системі. Річ у тому, що в листопаді 2000 року астероїд основного поясу 1994KA…був названий на мою честь — 13123-Тайсон. Мені було приємно… Я також радий повідомити, що на цей момент мій астероїд не прямує до Землі».
