ru 
Якщо вас попросять назвати найвідоміших сучасних українських письменників, подружжя Дяченків напевне згадається одним з перших. Кращі фантасти Європи за версією «Єврокону-2015», автори більш ніж сотні захоплюючих історій для дітей, підлітків і дорослих, майстри жанру «м-реалізму» — в їх творчості кожен зможе знайти те, що йому близько та цікаво.
Життя до літературної діяльності
Сергій Дяченко народився 14 квітня 1945 року. Він довгий час навіть не думав про кар’єру письменника: будучи сином відомого мікробіолога, з юних років планував стати лікарем. Він закінчив Київський медичний інститут і майже двадцять років працював психіатром: цей досвід значно допоміг йому пізніше, оскільки багато шанувальників відзначають ретельне опрацювання і різноманітність образів персонажів в книгах подружжя Дяченків. Але після закінчення ВДІКу Сергій повністю присвятив себе сценарній, а пізніше і письменницькій діяльності.
Марина Дяченко (у дівоцтві Ширшова) народилася 23 січня 1968 року. Як і її майбутній чоловік, вона теж не планувала бути письменницею, хоча ще в юному віці придумувала різні історії. «Витівки злодія» і «Казка про паровоз» навіть були опубліковані в дитячому журналі. У 22 роки Марина закінчила Київський театральний інститут і зіграла декілька ролей (найпомітнішою стала роль Марійки у фільмі «Вперед, за скарбами гетьмана!»), потім стала викладачем мистецтва сценічної мови. Саме на сцені театру її і побачив Сергій — і це стало початком чудового творчого і життєвого тандему сім’ї Дяченків.
Віра може змінити людину, ідея може змінити людей, чому одне бажання, дуже сильне, не може змінити реальність?
Початок творчої кар`єри
У численних інтерв’ю Сергій згадує, як його вразила краса, мудрість і неординарність мислення зовсім ще юної Марини. Його досвід в написанні сценаріїв і її тонке чуття стилю і мови поєднувалися так вдало, що найперший їх роман — «Брамник» — був визнаний кращим дебютом року на «Євроконі-1995». Вони навіть не чекали такої популярності після першої ж опублікованої книги, яка була і для самих авторів, і для видавця швидше експериментом, але зупинятися на досягнутому не стали і вже через рік випустили «Ритуал», що став одним з найпопулярніших романів подружжя.
Той, хто літав на драконові, ніколи не зможе жити згідно з Ритуалами палацу. Помре від туги.
Зворушлива і тяжка історія кохання принцеси і дракона-перевертня, що викрав її, має попит і нині, а в 2015 році вийшов знятий за її мотивами фільм «Він — дракон». Успіх подружжя Дяченків закріпило романом «Шрам» — продовженням тетралогії «Блукачі», відкритої «Брамником». У тому ж 1997 році була створена творча майстерня «Третя сила» і розроблений «Маніфест фантастики», витримки з якого і нині цитуються багатьма шанувальниками жанру.
Реалізм – це собача відданість фактам, це рабський ошийник на тілі буднів. Фантастика ж – чорний кіт, що гуляє сам по собі в нескінченності вимірів.
І якщо у когось з читачів ще були думки про те, що фентезі — це література для дітей і підлітків, з виходом «Шраму» вони остаточно зникли. Поєднання глибокого психологічного опрацювання персонажів від Сергія і стилю, що зачаровує, від Марини завоювало серця дорослих читачів, а автори нарешті визначилися зі своїм основним жанром.
Саме подружжя називає його «м-реалізмом», залишаючи значення букви «м» на відкуп читачам, але найчастіше вважається, що під нею зашифрована або містика, або магія. Дійсно, грамотне поєднання фентезійних елементів і реалізму — фірмова фішка Дяченків. Навіть якщо дія роману відбувається в інших світах, вони настільки детально пропрацьовані і описані, що зовсім не здаються нереально-фантастичними, а герої, навіть найнезвичайніші, вже на середині книги здаються читачеві хорошими знайомими. Сергій стверджує, що він усвідомлено обмежує фентезійну складову, щоб не було спокуси дуже сильно користуватися магією для вирішення сюжетних і особистих проблем персонажів: все ж таки реальна психологія для нього, як для психіатра за фахом, на першому місці.
Успіх
«Зловивши хвилю» читацьких і видавничих симпатій, Сергій і Марина повністю занурилися у втілення на папері своїх історій — і виявилися неймовірно плідними авторами. Нові романи виходили щороку і дуже тепло зустрічалися шанувальниками і критиками. Найбільш помітними і відомими сталі книги «Відьомська доба», «Магам можна все», «Варан», «Армагед-дом». У цей же період разом з Генрі Лайоном Олді і Андрієм Валентиновим був створений цикл з тридцяти розповідей в жанрі магічного реалізму «Пентакль»: пізніше історії з нього часто публікувалися в різних фентезійно-фантастичних підбірках, але співавтори так і не зізналися, чиєму перу належала кожна з них.
Ще один потужний сплеск популярності творчості Дяченків стався завдяки відомій українській співачці Руслані: її пісня «Дика енергія» надихнула їх на роман «Дика енергія. Лана». Руслана із задоволенням підключилася до піару книги, а кліп на пісню став практично міні-фільмом за мотивами історії про світ людей, що втратили свою внутрішню енергію. Гостросоціальна антиутопія, що знайшла свій відгук в серцях підлітків-бунтарів, привернула увагу підростаючого покоління до творчості Дяченків — і наступний їх великий роман, «Vita Nostra», не розчарував юних читачів. Містична, драматична і захоплююча історія звичайної студентки Саші, що навчається в дуже незвичному університеті, багатьма (у тому числі і Мариною Дяченко) вважається кращою в творчості авторів.
Є речі, які неможливо уявити, але можна назвати. Отримавши ім’я, вони зміняться, переллються в іншу суть і перестануть відповідати імені, і тоді їх можна буде назвати знову, вже по-іншому, і цей процес — процес творіння, що зачаровує, — не має кінця; ось слово, що називає, і слово, що означає.
Сценаристська діяльність
Після успіху «Vita Nostra» активна творча діяльність подружжя Дяченків пішла на спад. У подальші роки вийшло ще декілька романів — «Мідний король», «Зло не має влади», «Одержима», — але вони не отримали особливої популярності, і Сергій вирішив серйозно зайнятися написанням сценаріїв. Після феноменально успішної екранізації «Залюдненого острова» Стругацьких, знятої саме за сценарієм Дяченків, послідували сценарії на основі інших книг. Серіали «Біла гвардія», «Темний світ: Рівновага» і фільм «Він — дракон» остаточно переконали подружжя в тому, що пора змінювати напрям роботи. Аж до 2018 року Дяченки активно займалися сценаріями, але зараз вони поступово повертаються до звичайної прози: у 2019, після шестирічної перерви, вийшов потужний філософсько-фантастичний роман «Промінь», що переконав всіх шанувальників творчості подружжя: улюблених авторів ще рано списувати з рахунків.
Про співавторство
Коли йдеться про книги, написані в співавторстві, багато читачів цікавиться, як розподіляються обов’язки авторів. У багатьох творчих тандемах ролі авторів постійно змінюються, але Марина і Сергій Дяченки у всіх інтерв’ю незмінно заявляють: вони визначилися зі «сферами впливу» в самому початку і жодного разу їх не змінювали. Сергій, як досвідчений сценарист і знавець душ людських, відповідає за прописування сюжету і взаємин між персонажами, а Марині найчастіше належать стартові ідеї, і саме вона перетворює «скелет» тексту на повноцінний літературний твір.
Раніше автори часто жартували, що їх насправді троє, і жоден роман не обходиться без величезного чорного кота Дюшеса (між іншим, теж члена Асоціації українських письменників) — нібито його муркотіння надихає Марину на вигадування нових історій, а ще він власнолап друкує першу букву кожної нової історії. Була навіть введена жартівлива премія імені Дюшеса, якою Дяченки нагородили своїх колег — Олега Ладиженського і Дмитра Громова, відомих під псевдонімом Генрі Лайон Олді. Інколи в співавтори подружжя записувало і свою дочку Стасю, завдяки якій було придумано багато дитячих розповідей, — але все ж таки основну масу роботи Марина і Сергій проробляли саме удвох. Обоє стверджують, що це неймовірно захоплюючий і приємний процес, рідкісні творчі і життєві конфлікти легко вирішуються — але зате їм завжди є про що поговорити один з одним.
Багатий життєвий досвід, щирий, майже підлітковий широкий погляд на світ і вміння грамотно поєднувати реалізм з фантастикою і містикою — ось характерні риси творчості Марини і Сергія Дяченків. Якщо ви поціновувач фантастики, але їх книги з якоїсь причини пройшли повз вас — поспішіть надолужити втрачене. А якщо ви з тих, хто і нині вважає цей жанр «чимось дитячим», радимо все ж ознайомитися з романами письменників, що переконали безліч скептиків.
